Звичай залишати їжу на могилі покійного, це язичництво?

Відповідає Андрій Музольф, викладач Київської духовної академії. 

Зазначений звичай, безсумнівно, має язичницьке коріння, зокрема дана традиція була характерна саме для язичників-слов'ян.

Вони вважали, що смерть - це зовсім не зникнення людини, а лише відділення її «тонкої» сутності - душі від більш «грубої», матеріальної - тіла. І в результаті такого відділення душа не переноситься в яке-небудь особливе місце, на зразок раю, а продовжує своє проживання на землі, в звичних і рідних для неї місцях. Природно, що найбільше душа намагається перебувати на могилі біля свого тіла, з яким вона була пов'язана під час життя. У зв'язку з цим родичі померлого приносили продукти саме на могилу покійного, так як вважали, що саме в цьому місці душа знаходиться найчастіше і саме тут вона може «підкріпитися».

Не дивлячись на те, що, як було сказано, даний звичай має язичницьке походження, Церква не виступає проти можливості залишати їжу на могилах покійних. Але не тому, що розділяє зазначені вище язичницькі вірування, а тому що вважає дану практику сприяяючою прояву християнської любові: залишену на могилах їжу можуть забрати незаможні і таким чином вона послужить свого роду милостинею за душу покійного.

І якщо ми будемо ставитися до харчових приношень на кладовище саме в такому ракурсі, а не так як до цього ставилися наші предки-язичники, думаю, що в цьому не буде нічого поганого.

Опубликовано: ср, 26/04/2023 - 09:32

Статистика

Всего просмотров 4,680

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle