До руйнування у 1995 році в обителі зберігалися справжні скарби.

Кам'яні стіни древнього православного монастиря Драгович (XIV століття) здалися посеред озера Перуча в Північній Далмації, на території сучасної Хорватії, неподалік Книна. Один із трьох найважливіших сербських монастирів у цих місцях був затоплений у середині минулого сторіччя через будівництво гідроелектростанції й накопичувального озера. Останнім часом водойма все сильніше міліє, і кам'яні монастирські споруди піднімаються «із небуття».

У 1958 році 1500 осіб були змушені покинути свої будинки в цих місцях, озеро поглинуло будівлі й родючі землі, проте старожили та їхні нащадки добре пам'ятають свої села і розповіді батьків, пише Sputniknews.

Перучське штучне озеро на річці Цетина розташовується між горами Динара та Свилая в Хорватії. Перед початком осінніх дощів рівень води тут знижується до колишнього природного русла річки Цетина, оголюються прикмети минулого життя, відкриваються таємниці, приховані під водою. Особлива історія – у монастиря Драгович. Він – один із трьох історичних сербських монастирів у Далмації, побудованих лише через шість років після легендарної битви за Косово, у важкий період для сербського народу.

Як розповідає «Історія Свято-Різдвяного монастиря Драгович у Православній єпархії Далматинській» (1859 рік), монастир отримав свою назву на честь Драго, який по маленькій річці прибув в околиці Цетине разом із братією з Боснії. У 1950-х роках через спорудження ГЕС на Цетинє монастир був переміщений, а сербське населення з навколишніх районів за рішенням югославської влади розселено в основному в Сербії.

До 1995 року в бібліотеці переміщеного монастиря знаходилися справжні скарби – Октоїх XIV століття, Мінеї за травень 1531 року написані в Студениці, короткі записи Досифея Обрадовича, сербського просвітителя і реформатора XVIII століття, який приїжджав до обителі. У ризниці зберігався антимінс Патріарха Арсенія Черноєвича 1692 року (перший сербський антимінс епохи бароко), багато інших святинь, старовинні рукописи та книги грецькою, латиною, російською, італійською та церковнослов'янською мовами. Але у 1995 році під час операції «Буря» монастир був спустошений хорватськими військами, і до ремонту на початку 2000-х років його приміщення служили амбаром.