Єпископ Іов (Смакоуз): Почаївська Лавра має належати тим, хто її створив – православним монахам

Ректор Почаївської семінарії єпископ Іов (Смакоуз) про ситуацію навколо Почаївської Лаври, історію святині, її головних захисників.

Владика Іов (Смакоуз)

– Владико, прокоментуйте, будь ласка, останні заяви з приводу Почаївської Лаври. Віруючі схвильовані і дуже переживають.

– Ситуація навколо Почаївської Лаври, як і всієї нашої Церкви, дійсно тривожна. Багато віруючих хвилюються, переживають за її майбутнє...

Правильний і переконливий аналіз рішення Мін'юсту дан Юридичним відділом нашої Української Православної Церкви.

Хоч я і не фахівець в цій області, але проста логіка і історична правда підказують, що Лавра має належати тим, хто її створив – православним монахам, а історичний заповідник може тільки допомагати їм у збереженні архітектурного ансамблю. Бо тільки наші монахи присвятили цьому місцю все свою земне життя, заради благодаті цього райського куточка вони залишили все земні задоволення.

– Коли була заснована Лавра і ким?

– Як відомо, Лавра була заснована благочестивою православною вдовою Ганною Гойською († 1617р.) згідно з її заповітом і на її пожертвування як православна обитель. 27 (14 за старим стилем) листопада 1597 року відбулося юридичне підписання дарчої, (на старопольській «фундушевого») заповіту про заснування монастиря в її маєтку при Успенській кам'яній старій церкві біля Гори Почаївської, в яку Гойською була передана на вічне зберігання чудотворна ікона Богородиці. Згідно з волею покійної, останнім заповітом, які священні у всьому світі, в монастирі повинні жити вісім ченців, «людей добрих, побожного житія, що не іншого віросповідання, як грецького (в той час цей термін позначав православ'я), підпорядкованих Східній Церкві», і два дяка-послушника. Не думаю, що засновниця Лаври попустить відбутися нахабному порушення її богоугодною волі…

Ганна Гойська дарує чудотворну ікону Богородиці Почаевському монастырю

Як православну святиню Почаївську обитель облаштовував її перший, широко відомий своїм житієм, ігумен – преподобний Іов – за прізвищем і життям своім Залізо. Він же влітку 1675 року на той час покійний, благав Небесну покровительку Почаївської Гори зберегти обитель, ченців і місцевих жителів від навали мусульман.

– Як православні віруючі можуть сьогодні захистити свою святиню?

– Сьогодні своїми молитвами кожен християнин, незалежно від того, де він знаходиться, повинен молитовно допомагати братії відбивати бісівські-ворожі «стріли» і підступні напади від Почаївської святині, подібно Небесним Ангельським силам, що з'явилися тоді в оточенні Пречистої Владичиці! Навіть в той час, коли обителлю в Почаєві обманним шляхом і брехнею (по-слов'янськи «лестощами», як сказано в Акафісті Богородиці, який читається на місці Її явища в вогняному стовпі) заволоділи уніати, православний монастир не припинив свого існування. Він вознісся на Небо, і там, в Небесних оселях, покійні насельники продовжували прославляти Бога і благати Богородицю про повернення їх монастиря в православ'я, згідно з волею його засновниці. А насельники, що мали історичну пам'ять, які знаходилися формально в помилкової унії, продовжували шанувати не тільки чудотворний образ, а й пам'ять прп. Іова. Більш того, вони навіть підняли перед римською владою сміливе, але безрезультатне питання про його причислення до лику святих.

– Що відбувалося в обителі під час уніатського захоплення?

– Уніати, захопивши Почаївську обитель, першими знищили її древній вигляд. Був розібраний Свято-Троїцький – унікальний за красою православного стилю – собор 1640-х років будівництва, зведенням якого керував сам преподобний ігумен, той храм, який був освячений його молитовними подвигами і служінням Божественної літургії... Зникли старовинні кріпосні стіни, численні каплиці...

Але прийшов благодатний час, і Сама Пречиста на свято Покрова в 1831 р. повернула Свою обитель православним монахам, а в 1833 р. удостоїла її високого статусу Лаври, прикрасила новими будівлями: величною дзвіницею і потужним в давньоруському стилі Свято-Троїцьким собором, тихим скитом і затишними готелями для паломників.

Постраждавши від європейських освічених варварів в роки Першої світової війни, що зірвали з усіх куполів позолочену мідь, Лавра уникла сумної долі тих руських монастирів, які були розорені радянськими безбожниками. Однак в 1930-і рр. її спокусилися забрати собі римокатолики для залучення православного населення Волині в нову унію. Але Цариця Небесна знову зберегла її від осквернення латинським духом лицемірства. У період гонінь Вона не попустила головному безбожникові Хрущову втілити монастир в музей атеїзму. І на свято Покрова в 1964 р. Пречиста забрала у цього божевільного гонителя земну владу, зруйнувала його безбожні плани.

– Не припиняються випробування і сьогодні. З початку 1990-х постійно чуються погрози на адресу насельників Лаври...

– Дійсно, з 1990-х років нові «демократи» з уніатами-розкольниками регулярно загрожують православним молитовникам на Горі Почаївській. Але насправді вони не братію лякають, а по-блюзнірському «гавкають» на Саму Господиню Почаївської Лаври – Пречисту Богородицю, яка Своїм ігуменський жезлом зберігає святиню Почаївську і, сподіваємося, зупинить, напоумить їх. Чернечу братію ці сучасні безбожні «злісні комсомольці» тільки спонукають до духовного вдосконалення, до покаяння, до більш ревного молитовного подвигу.

Вистоїть і зараз з Божою допомогою Почаївська святиня! Адже вона не тільки старовинні будівлі, вона знаходиться в живих носіях Духа Божого! Поки є справжні монахи – ревні подвижники, ревні паломники-прочани, яким необхідне цей «джерело води живої», Лавра не може стати заповідником старовини, якими через відсутність прихожан є майже всі католицькі собори в Західній Європі, або частиною Кременецько-Почаївського музею, якою її хочуть бачити нинішні можновладці. Вона не може бути і уніатської, тому що її корінь, що живить її цілющою благодаттю, – православний! Її святі – преподобні Іов та Амфілохій – нікому не віддадуть ключів від храмів і збережуть їх в руках тих, хто рано вранці відкриває величні ворота обителі тільки для молитви! 

Як знак милості Божої, як легкий покров Богоматері в ці дні Почаївська Лавра встелена ніжним красивим інеєм, оповита якимось особливим приємним туманом, який ніби спустився з Небес! Дійсно, вона стоїть як на хмарах, між землею і Небом, на найвищій духовної точці нашої країни! Хто зможе вирвати її з рук Божих, засунути в свою кишеню? Вона – Божа і одночасно наша – всього українського православного народу і всіх його добрих гостей! Хай буде так навіки!

Бесідувала Наталя Горошкова

Опубликовано: вт, 27/11/2018 - 11:30

Статистика

Всего просмотров 850

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle