Розповідає священик Андрій Чиженко.

Пригадуються уроки з фізики та хімії. Все навколо в світі взаємодіє один з одним і впливає одне на одне. Навіть світло або повітря впливають на тверду матерію. Сили гравітації, сили тяжіння, сили зіткнення молекул і так далі.

Зараз, в XXI столітті, дуже потужно проявляє себе нова інтелектуальна сила - це інформація, яка передається за допомогою інформаційних технологій. І якщо раніше людина шукала інформацію, добувала її, подорожувала за нею за тридев'ять земель, то зараз ураганний шквал цієї інформації намагається забратися в вуха, в очі, в мозок, в серце, в душу людини. І сьогодні кожен повинен рятуватися від непотрібної інформації, тікати від неї, обмежувати себе в доступі до неї. В людині має бути внутрішній цензор, який розглядає, що корисно прийняти в серце, а що потрібно на початковому етапі відкинути і навіть не дивитися.

Ураганний шквал різної інформації немов стадо буйволів намагається в свідомості людини витоптати бодай якісь паростки думок, особистісно-індивідуальних творінь людини. Вони просто не встигають дозріти! Ці колоски. Тому що мільярди маршируючих солдатів-байт інформації вибивають кованими чобітьми вже готові матриці почуттів, думок, переживань, власне людські індивідуальні особистісні моменти. Вир інформаційний намагається захопити людину в цю безодню калейдоскопа техногенної цивілізації і ніби каже: «Не треба думати. Уже все придумали до тебе. Ось тобі порошок пральний, ось тобі гамбургер з кока-колою, ось тобі кращий філософ, якого треба прочитати, ось тобі кращий кандидат, за якого треба проголосувати. Бери і роби! Все придумали для тебе і за тебе!»

І серце сучасної людини в результаті схоже на головну площу міста після дня міста: з горами сміття, брудну і потоптану. Незайманий сяючий сніг людської душі непотрібною інформацією перетворюється в сірий бруд. Творча енергія людини паралізована. Сили душі виснажені в спробі обробити терабайти інформації, які неможливо обробити. В результаті настає параліч, оніміння і отруєння інформацією. Людина втрачає здатність тверезо мислити. І пливе за течією. Її носить хаотично в «Гольфстрім» інтернет-мережі, і вона може стати жертвою тих, хто спекулює інформацією, використовуючи її як зброю, як засіб в досягненні своїх цілей.

Твітери, фейсбуки, інстаграми, вайбери. Скільки годин потрібно, щоб насититися цим всім? І чи залишаться сили на щось інше?

Як письменник, я знаю, що думка, почуття, образ, а за ними і слово народжуються в тиші і спокої. В якійсь відстороненості від світу. І так будь-яка творчість.

Як священик, вивчаючи святих отців, я також знаю, що будь-яка аскетична робота, духовне зростання, найперші кроки по сходах духовного вдосконалення починаються з миру в душі, зі спокою і споглядання самого себе, своєї душі, свого внутрішнього світу.

Без цього не буде діла. Якщо людина не навчиться жити в злагоді собою. Якщо вона не полюбить свого внутрішнього «монаха». Це «моно», де тебе зустрічає Бог.

Тому для православного християнина XXI століття дуже важливий інформаційний піст. Ми повинні навчитися фільтрувати інформацію, обмежувати себе від неї, щоб розглянути ті чудові райські квіти Святого Духа, які розпускаються у власній душі.

«Світильником для тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чисте, то й усе тіло твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?» (Мф. 6:22-23). Вічна непорушна істина. Велика аксіома, велике правило духовного діяння!