Його спадщина лежить одночасно в категоріях духовної реальності, внутрішніх станів і взаємин.

«Мир залишаю вам, мир мій даю вам» (Ін. 14: 27), – з такими словами звернувся Христос до учнів незадовго до вступу на хресну дорогу. Він йшов, але не залишав апостолів, та й усіх християн. Спаситель приготував нам щось нове, невидиме, але від того не менш цінне. Бог залишив з нами частину себе.

Ми не можемо не погодитися з думкою про те, що справжнє щастя, справжнє відчуття задоволення завжди починається в самій людині. Зовнішні обставини можуть надати і надають на нас вплив, але далеко не завжди ми можемо раціонально пояснити поганий настрій або тривогу при зовнішньому благополуччі. Якщо ми не маємо спокою, значить, нас щось терзає. Але і перебуваючи в стані відносної внутрішньої нерухомості думок, ми також можемо спробувати оцінити якість нашого стану. У цьому спокої присутні легкість, свіжість, радість, тиша, та до того ж без ейфорії і сплесків, з незаперечною впевненістю про те, що все буде добре?

Якщо так – ми на правильному шляху. «Мир майте в собі» (Мк. 9: 50), – говорив Спаситель. Спокійний, але при цьому дивно живий стан (саме так його можна назвати на противагу болотистій і ледачій апатії, що іноді видається нами за спокій) стає для нас світом в серці. Нас ніщо не турбує. І зовсім не тому, що ми егоїстично відхрестилися від турбот. Ні. Спокій від єднання з Богом надає нам впевненість у здатності все подолати і з усім впоратися. Ми ж не одні. З нами Бог.

Мир в серці починається з прагнення вибудувати з Богом гармонійні відносини. Отже, у нас є природний закон устрою наших душ, які створені Творцем за Своїми образом і подобою. Людині протипоказано зло, вона добра істота за природою. Тому винищення гріха в собі і постійне зусилля в налагодженні зв'язку з Богом сприятиме воцарінню миру в серці. Просто тому, що це і є гармонія, яку так безуспішно, змінюючи одну йогу на іншу, шукає сучасник. Баласт душевного вантажу скидається покаянням, а вітру в вітрила дає постійне підтримання в собі умов для присутності Духа Святого.

Якщо ми тримаємо гармонію, тобто наслідуємо духом Богу, то ми і з Ним зберігаємо мир (а ще й живимося від Нього, тому що Він є джерелом життя), і з собою залишаємося в ладу. Прекрасно. Цілісна людина не завдає шкоди оточуючим. Навпаки, вона зберігає мир і з людьми навколо. Від останніх, звичайно, можна і отримати й війну, але це вже не турбота носія мирного духу. Маючи скорботу в світі, потрібно вчитися зберігати мир в собі. Ось така непроста, але дієва формула. Царство Боже починається вже тут, на землі, а мир в серцях – його початок.

Володимир Басенков