Який гріх оплакується святим пророком Давидом у 50-му псалмі? В яких випадках його потрібно читати?

Відповідає Андрій Музольф, викладач Київської духовної академії.

Відразу відповімо на друге з поставлених питань. 50-й псалом, як і всі інші псалми, – це молитва, а тому він може бути прочитаний коли завгодно. Якщо ж говорити про зміст цього псалма, то ми не можемо не побачити його особливий покаянний настрій. Адже та сама історія написання псалма пов'язана саме з каяттям Давида в одному з найтяжчих гріхів: колись Давид запалав пристрастю до однієї дуже гарної жінки – Вірсавії, яка була заміжня. Її чоловік був одним із царських воїнів. Для того щоб одружитися на ній, Давид пішов навіть на те, що спеціально поставив її чоловіка – Хіттеянина Урію – на передову під час одного з боїв. Урія, звісно ж, загинув на полі бою, і Давид без проблем зміг забрати собі його дружину. Але після такого свого діяння цар Давид відразу ж був викритий пророком Нафаном, і плодом його каяття, власне, і став текст 50-го псалма.

Щодо тих слів 50-го псалма, які описують народження людини в гріху: «Бо у беззаконнях зачатий я, і у гріхах породила мене мати моя», - можна сказати наступне. Прабатьки Адам і Єва були створені Богом досконалими, безгрішними, але водночас – і абсолютно вільними. Перебуваючи в безпосередньому спілкуванні з Богом в раю, Адам і Єва повинні були слідувати за виконанням лише однієї заповіді – не їсти плодів дерева пізнання добра і зла, так як прийняття їх могло накликати на прабатьків смерть. Однак, піддавшись спокусі диявола, прабатьки порушили Божу заповідь і, за словами святого апостола Павла, «як однією людиною гріх увійшов у світ, і гріхом смерть, так і смерть перейшла у всіх людей» (Рим. 5:12). Отже, в результаті гріхопадіння Адама і Єви людська природа набула нової властивості - вона стала смертною.

У богослов'ї є поняття «першородний гріх». Цей термін має західне походження, в той час як у працях східних святих отців більше йшлося про певну першопочаткову гріховність, або прародительский гріх. Поняття першородного гріха передбачає два аспекти: по-перше, це особистий гріх Адама і Єви, і в ньому, звісно ж, все людство як нащадки прабатьків не є винним. На підтвердження цього, наприклад, можна навести слова із Старого Завіту: «У ті дні вже не будуть говорити: “Батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома“, але кожен буде вмирати за своє беззаконня» (Євр. 31:29-30). Кожна людина відповідає перед Богом тільки за свої особисті гріхи. Другий же аспект розуміння першородного гріха – це уявлення про ті наслідки, до яких, власне, і привів гріх Адама і Єви. Такими наслідками є природні страсті (наприклад: хвороби, втома, голод), смерть, тління і поневолення дияволу. І якщо в першому розумінні, як ми вже сказали вище, людство невинне перед Богом, то в другому сенсі наслідки Адамового гріха поширюються на всіх людей без винятку в силу спільності людської природи і походження всіх людей від однієї пари прабатьків.

Святі отці, говорячи про наслідки першородного гріха, приводять наступну аналогію: не може від брудного джерела текти чиста вода, і тому, якщо в людській природі прабатьків одного разу трапилося якесь псування, то воно не може не передатися їхнім нащадкам.

Таким чином, слова 50-го псалма про зачаття людини в беззаконні і народження в гріхах – це не привід стверджувати, що сам процес зачаття людини гріховний або що нам передаються гріхи наших батьків. Зовсім ні. Але цими словами святого пророка Давида ми підтверджуємо той факт, що колись людська природа, створена Богом, була спотворена гріхом і єдиний спосіб виправити ситуацію, що склалася, полягає у залученні до Христа, Який Своїм втіленням, Своїми стражданнями і смертю на Хресті, а також Своїм Воскресінням зцілив людську природу і зробив її здатною знову увійти в спілкування з Богом.

Теги

Опубликовано: ср, 04/09/2019 - 14:36

Статистика

Всего просмотров 4,137

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle