Відповідає ієрей Андрій Чиженко. 

Перша частина Євхаристійного канону Praefatio (Префаціо, від лат.  вступ) органічно перетікає в другу частину під назвою Sanctus (Санктус, від лат. свят або святий).

У чому ж виражається цей органічний зв'язок? У таємній молитві священика, завершальній Praefatio, є такі слова: «А́ще и предстоя́т Тебе́ ты́сящи Арха́нгелов и тьмы́ А́нгелов, Херуви́ми и Серафи́ми шестокрила́тии, многоочи́тии, возвыша́щиися перна́тии» («хоч і стоять перед Тобою тисячі архангелів, незчисленна сила ангелів, шестикрилих і многооких херувимів і серафимів, що високо витають на крилах»). Вони закінчують священицьку молитву і вказують на те, що наступна частина Євхаристійного канону Sanctus має вже не земний, але небесний, ангельський характер. Якщо в Praefatio ми, члени земної Церкви, здійснюємо подяку Богу, то в Sanctus це подяка немов би височить, і ми входимо в небесний ангельський світ, де безтілесні сили також здійснюють євхаристійне подяку. І цим показується непорушний зв'язок і єдність Церкви земної і Церкви небесної.

Священик виголошує  «Побе́дную пе́снь пою́ще, вопию́ще, взыва́юще и глаго́люще» («Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють»), при цьому хрестоподібно осіняє звіздицею дискос з приготованим агнцем. Це свідчить, що Ангели славлять Христа, Який Своїм Спокутним подвигом, Своїми Хресними стражданнями врятував людство.  Потім відкладає звіздицю на антимінс.

Зверну вашу увагу, дорогі браття і сестри, на те, що тут у частині Sanctus і в останніх словах священицької молитви попередньої частини Євхаристійного канону простежується чотиричастинна структура віршів. Наприклад, священик говорить «шестокрилатии, мноочитии, возвышающиеся пернатии» («шестикрилих, багатооких, пернаті, що возвишаються»). У наступному виголошенні він віщає, що Ангели переможну пісню (тобто пісня перемоги Христа над дияволом, гріхом і смертю. – Прим. авт.) співають, виголошують, викликують і промовляють. Це не просто так. Справа в тому, що святим старозавітним і новозавітним (пророкам Ісаї, Єзекіїлю, апостолу і євангелісту Іоанну Богослову) був відкритий небесний світ і присутність в ньому якихось таємничих ангелів у вигляді людини, лева, тельця і орла. Святі реально бачили їх. Ці Ангели часто зображуються як символи євангелістів: Ангел в людській подобі – святого апостола і євангеліста Матвія (символ зв'язку Старого і Нового Завітів, символ месіанства Господа нашого Ісуса Христа), лев – святого апостола і євангеліста Марка (символ царственості, Божественної природи Спасителя), телець – святого апостола і євангеліста Луки (символ жертовності Спокутного подвигу Христа), орел – святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова (символ височини, небесности, Божественності вчення Спасителя).

Святі Ісая, Єзекіїль і Іоанн Богослов бачили даних Ангелів-тварин, про що оповідають у своїх книгах, що входять в канон Старого і Нового Завітів.

«І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п́ятого дня місяця, коли я був серед полонених над річкою Кевар, відкрилося небо, і побачив я Божі видіння.
П́ятого дня місяця, це п́ятий рік полону царя Єгоякима,
сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі, священика, у халдейському краї над річкою Кевар, і була там над ним Господня рука.
І побачив я, аж ось бурхливий вітер насував із півночі, велика хмара та палючий огонь;
а навколо неї сяйво, а з середини його ніби блискуча мідь, з-посеред огню.
А з середини його подоба чотирьох живих істот, а оце їхній вид: вони мали подобу людини.
І кожна мала чотири обличчі, і кожна з них мала чотири крилі.
А їхня нога нога проста, а стопа їхньої ноги як стопа телячої ноги, і вони сяяли, як ніби блискуча мідь.
А під їхніми крилами були людські руки на чотирьох сторонах їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої крила.
Їхні крила прилягали одне до одного, не оберталися в ході своїй, кожне ходило просто наперед себе.
А подоба їхнього обличчя обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці, а обличчя вола мали вони четверо з лівиці, і обличчя орла мали вони четверо» (Книга пророка Єзекіїля 1:1-10).

«А перед престолом горіли сім свічників огняних, а вони сім духів Божих.
І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне.
А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду.
І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить.
І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей.
І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти» (Одкровення Іоанна Богослова 4:5-8).

Святий пророк Ісая також нам говорить про ангелів, які співають славослів'я Господу: «Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.
Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.
І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» (Книга пророка Ісаї 6:1-3).

Після священичого проголошення «Победную песнь…» («Переможну пісню») на Літургії хор співає: «Свя́т, Свя́т, Свя́т Госпо́дь Савао́ф, испо́лнь не́бо и земля́ сла́вы Твоея́; оса́нна в вы́шних, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне, оса́нна в вы́шних» (« Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф! Повні небо і земля слави Твоєї! Осанна в вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх»). Люди немов би вторять Ангелам в їх ангельському славослів'ї. І ми віримо, що в цей час святі Ангели співають разом з нами.

Саме тому дана частина євхаристійного канону називається Sanctus, тобто свят або святий. Закінчується Sanctus вже новозавітним славослов'ям «оса́нна ("спасіння", або "Спаси, ми молимо", або "(О, Господи) спаси ж!". – Прим. авт.) в вы́шних ( тобто, з небес, від Бога. – Прим. авт.), благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне, оса́нна в вы́шних». Цими словами люди вітали Господа нашого Ісуса Христа під час входу Його в Єрусалим.

Це поєднання в одному молитвослів'ї «Свят... і Осанна» говорить нам про глибинний нерозривний зв'язок Старого і Нового Заповітів і Церкви небесної, ангельської з Церквою земною, людською.

Ієрей Андрій Чиженко