Митрополит Антоній (Паканич) про головні ознаки живої душі. 

Головний критерій живої душі – чуйність.  Вона відгукується на все живе, на радість і біль оточуючих, відгукується на внутрішню глибину і поклик ближнього.

Чуйне серце мужньо. Воно не боїться співрозп“ятися з іншою людиною в його горі, потонути в радості ближнього, не думає про себе, не співчуває собі, не носиться з собою, не боїться втратити себе.

Чуйна людина завжди зустрічає труднощі віч-на-віч, поспішає на допомогу, не думаючи, як оцінять її і чи оцінять взагалі. Вона просто інакше не може вчинити.

А. П. Чехов, наприклад, так багато написав саме тому, що, не мудруючи, брав сюжети, які були всюди, не думав, надрукують його розповіді або не надрукують. Сюжетами наповнене все життя справжнього письменника.

Також життя справжнього християнина пройняте співчуттям і любов'ю. Їх викликають з нашого серця тисячі різних ситуацій і криків про допомогу людських душ.

Чуйне серце завжди відкрито. Воно не закривається від людей, не захищається сталевою бронею від негараздів, ударів і страждань, воно занурюється в них, відроджуючись знову і знову, проходячи через біль іншого, стаючи при цьому більш чуйним і самовідданим.

Жива душа – Божа душа. Вона перехідник між Богом і ближнім. Наповнюючись Божественним світлом, така душа висвітлює життя людей, які зустрілися на шляху, ніби бутон квітки відкривається назустріч життю, пропускаючи через себе страждання, скорботи і радість, стаючи причетною до найбільшого дива – Богоприсутству.

Співчутливий голос завжди звучить просто. Він не відмахується від прохання про допомогу.

У кожному з нас закладено зерно живої душі, і від нашого вибору залежить його подальша доля – вирости і стати величним деревом, що йде вгору, або згнити під спудом торішнього листя – наших страхів. Слід боротися зі страхами, які не дають нашій душі розвинутися і рости в богоуподобленіі.

Долаючи страх, ми навчимося долати і всі небезпеки. А це можливо, тільки відмовившись від себе, навчившись слухати інших, співчувати, бачити Христа в кожній людині. 

Записала Наталя Горошкова