Митрополит Антоній (Паканич) про новий карантин і людяність.

Випробування, викликані карантином, які ми вже пережили навесні і на початку літа цього року, як і прогнозувалося, повертаються. Багато з нас зараз перебувають у страху, розгубленості, побоюванні за майбутнє. Хтось боїться смертельно небезпечного вірусу, а хтось боїться залишитися без роботи, в результаті викликаних ним карантинних заходів. Все це ми вже проходили і зараз хотілося б поговорити трохи про інше. Про те, як важливо в дні випробувань зберегти людяність.

Дискусії в соціальних мережах, а так само кримінальні зведення новин показують, що люди не просто налякані. Люди стали агресивні і нетерпимі. Ми вже говорили наскільки руйнівний страх. Але зараз важливо усвідомити, що ми можемо зробити не дивлячись на цей страх.

Є люди, які слабкіше нас, ті, хто гостріше реагує на стреси. Саме такі люди схильні проявляти зайві емоції. Реакцією на такі емоції, будуть ще більш різкі емоційні сплески оточуючих. І так по наростаючій. На жаль преса, тільки підігріває котел загальних страхів, обурення і невдоволення.

Завдання ж християн не брати участь в цьому нагнітанні. Миротворчість – одне з наших покликань. А значить, саме на нас-християнах лежить цей тягар, ця дуже часто невдячна праця – заспокоювати, втішати, допомагати.

У нас є головна і найсильніша зброя — надія на Бога. Але такий засіб є не у всіх, а значить, нам варто їм поділитися з більш слабкими.

На перший погляд завдання здається непосильним. Але насправді, якщо ми хоча б раз уникнемо суперечки, заспокоїмо переляканого, втішимо того, хто сумнівається, допоможемо стражденному (словом чи ділом), це буде одна з цеглинок дуже важливої будівлі. Будівлі миротворчості.

Подібні нинішнім випробування, це наш з вами іспит на справжню віру, на наше християнське покликання. Давайте ж спробуємо бути гідними цього покликання і Господь не залишить нас своїми милостями.

Записала Наталя Горошкова