Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука).

Зараз усі бояться коронавірусу, який спочатку вразив велику кількість китайців, а тепер дуже налякав європейців. Є тисячі померлих. У наших православних країнах хоча хворих не так багато, певна частина людей також стурбована. Уведено карантин, вживають різних профілактичних засобів, щоб запобігти поширенню інфекції. Лабораторії світу активно працюють над створенням антивірусу. Все це дуже добре. Однак Церква наголошує, що в боротьбі з пандемією забули про найголовніше.

У третю неділю Великого посту Церква пропонує нам найнадійніший захист і водночас найдієвіші ліки від усіх захворювань і бід – це Хрест Христовий. Учора на всенощній Хрест урочисто було винесено на середину храму, і весь цей тиждень ми Йому кланятимемося з молитвою: «Кресту Твоему поклоняемся, Владыко, и Святое Воскресение Твое славим».

Для того щоб Хрест Христовий для нас був не ідолом, як сприймають його сектанти, а Животворним і захищав від усіх бід, ми маємо виконати одну умову – покаятися у своїх гріхах. Хто гнівався, повинен помиритися; хто жив розпутно, має стати цнотливим; хто обманював і крав, мусить спокутувати гріх служінням правді та милосердними справами; хто служив своєму марнославству і гордощам, має покоритися.

Дотепер до нашої країни не прийшла пандемія, а хворіють лише окремі люди. Це може свідчити про те, що Господь почув молитви, які ми за благословенням Блаженнішого Митрополита Онуфрія виголошуємо від початку Великого посту, і прийняв наше покаяння. Головне – далі не розслаблятися і відважно донести свій хрест до кінця посту, а також не нехтувати ним протягом усього життя.

ХХ століття багато пастирів називають хрестоборчим, бо немало людей думало, що зможе прекрасно побудувати своє життя без Хреста Господнього. Тих, хто не скорявся, комуністична машина нещадно давила. Але зло не без добра: за цей період просіяли тисячі новомучеників і сповідників, які не злякалися тортур атеїстичної держави. Випробування нашої віри час від часу повторюється, лише в інших формах.

Боротьба із Хрестом розпочинається з ліні привітатися із ближніми, сусідами, колегами по роботі, небажання поступитися місцем в автобусі чи метро, привласнення речей, які начебто нікому не потрібні, нехтування проханнями близьких і рідних, невміння пробачити образи, втрати цнотливості через перегляд розпутних картинок в інтернеті. Апогеєм її розвитку є постійна брехня, лукавство, обра́зи, узаконення розпусти, злодійства, вбивств, революцій і війн, хоч якими б красивими гаслами вони не прикривалися.

Коли чаша цих гріхів переповнюється, тоді Господь попускає епідемії, землетруси, голод, щоб ми схаменулися та перемінили свій спосіб життя з гріховного на благочестивий.

Цього року нині ми також згадуємо 40 мучеників Севастійських, які не скорилися перед ідолопоклонниками й вибрали мученицьку смерть у холодному озері, а не заможне життя, замішане на підлості та обмані.

Такий вибір щодня стоїть перед кожним із нас. Більшість вибирає широку дорогу різних втіх і самовдоволення; навіть деякі люди, які кажуть, що вірують у Христа, нехтують самозреченням, не бажають боротися зі своїми пристрастями й по-різному намагаються їх виправдати. Але без Хреста не може бути справжньої незникаючої любові, без Хреста важко бути чесним, та і взагалі без Хреста неможливо бути справжньою людиною, а досягти цілі життя християнина – святості й поготів.

Навколо нас нині багато наляканих людей, ми самі також, буває, через нагнітання страхів утрачаємо спокій. Коли робитимемо ранком і ввечері три земні поклони перед Хрестом, молімося за себе та своїх ближніх, щоб цей страх перемогти. І якщо ми будемо це робити з вірою, то обов’язково здобудемо мир у своїй душі та поширимо його в ду́ші оточення. Амінь!