Відповідає викладач Київської духовної академії Андрій Музольф.

- Говорячи про те, яка хрещальна практика більш правильна: через занурення або через обливання, варто вказати наступне. По-перше, саме слово «хрещення» з грецької перекладається як «занурення». Та й саме Таїнство символізує смерть і нове народження людини: смерть для гріха і народження у Христі. Так, святитель Василій Великий зазначає: «Вода являє знамення смерті, приймаючи тіло як би в труну». Тіла охрещених у воді як би погребаються: «У Ньому (тобто у Христі. – Прим. авт.) ви і обрізані обрізанням нерукотворним, збіганням гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим; бувши поховані з Ним у хрещенні» (Кол. 2:11-12). Таким чином, ми бачимо, що хрещення саме через занурення більш відповідає богословському змісту таїнства.

Але, з іншого боку, не завжди представляється можливим зробити хрещення через занурення, перш за все, через відсутність у багатьох храмах спеціальних приміщень для такого хрещення – баптистеріїв. При цьому ми повинні розуміти, що дійсність Таїнства Хрещення не залежить від кількості води, адже головною умовою є в першу чергу віра охрещуваного (або восприємників) і бажання змінити своє життя і впустити в нього Господа Ісуса Христа.

Так, у древніх Патериках є розповіді про те, як деякі подвижники в пустелі через брак води хрестили людей піском і при цьому ніхто зі святих отців не змушував цих християн перехрещуватися повним зануренням у воді. А з давніх житій мучеників відомо, що багато з них хрестилися кров'ю, тобто формально взагалі не проходили Таїнство Хрещення, але їх сповідування Христа навіть до смерті саме по собі було для них Хрещенням.

Святий апостол Павло каже, що Новий Заповіт – це перехід від старозавітної літери, яка умертвляє, до Духа, Який животворить (2 Кор. 3:6). Тому обрядовірство – це одна з помилок, воно зовсім не сприяє зростанню Церкви, а навпаки – призупиняє його. Ми повинні пам'ятати, що саме фарисейство, тобто виконання чисто зовнішніх обрядів на шкоду тій меті, заради якої вони, власне, і були встановлені, призвело старозавітних «праведників» до відкидання Господа Ісуса Христа.