Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука).   

Нам, дорогі браття й сестри, завжди приємно, коли до нас дослухаються та намагаються виконувати всі наші бажання. Як радісно чоловікові, коли його слухаються жінка й діти. Як радісно жінці, коли до неї прислухається чоловік. Усе це свідчить про довіру та любов між ними. Дуже боляче, коли взаєморозуміння й довіра зникають, коли кожен наполягає на своєму. Якщо не виконуються чиїсь накази, то через це буває, що найближчі люди роками можуть між собою не розмовляти і навіть ненавидіти одне одного. Таких нещасних сімей стає дедалі більше.

Останнім часом хтось пробує компенсувати брак живого спілкування віртуальними стосунками з віртуальними друзями в соціальних мережах. Проте, хоч ми можемо мати там 5000 чи 100000 друзів, серед них реальних, які могли б чимось допомогти, жодного.

Нині між людьми зводяться високі стіни відчуження, які неможливо подолати.

Чому так відбувається?

Найчастіше це трапляється через житейську метушню, яка не дає нам змоги передусім налаштувати зв’язок із Богом через молитву. Можливо, ми й робимо спробу якоїсь молитви, але вона найчастіше буває формальною, лише устами, а серце перебуває дуже далеко від Бога (див. Мв. 15:8).

Сьогодні через Євангеліє Церква дає нам два зразки досконалої молитви, яку відразу чує Господь.

Перший приклад – це молитва начальника синагоги Іаіра. Коли той звертається до Христа з благанням зцілити 12-річну дочку, Господь його не випробовує, не питає, чи має той віру, а відразу поспішає виконати прохання, бо бачить його жертовне чисте й любляче серце.

Другий приклад досконалої молитви спостерігаємо в жінки, яка 12 років страждала від кровотечі. Як можна зрозуміти з контексту Євангелія, спочатку вона не мала твердої віри та уважної молитви, тому шукала спасіння лише в лікарів, на яких витратила всі свої статки. Однак через хрест страждань жінка очистила серце від злих пристрастей і досягла найвищої, досконалої молитви. Щойно вона вирішила, що від дотику до одягу Спасителя стане здоровою, відразу зцілилася (див. Лк. 8:41–56).

Тому, дорогі браття й сестри, якщо ми хочемо, щоб здійснилися наші мрії про гарну сім’ю; якщо бажаємо любити й щоб нас любили, найважливіше, чого маємо навчитися, – це уважної, зосередженої молитви. Тому що лише через наближення до Бога, як вчить преподобний авва Дорофей, ми станемо ближчими одне до одного.

Та щойно ми стаємо на молитву, наш розум під дією лукавого духа та різних пристрастей, які живуть у нас в серці, починає відволікатися. Щоб досягнути уважної та зосередженої молитви, треба боротися зі своїми пристрастями. Це завдання на все життя. В міру того, як ми будемо перемагати себе, свої пристрасті, з’являтиметься уважна й дієва молитва.

Нині ми також згадуємо Архістратига Михаїла та всіх Небесних Сил безплотних. Святі Ангели та Архангели – невидиме духовне військо Господа нашого Ісуса Христа, яке в мить виконує волю Божу як стосовно окремих людей, так і цілих народів. Таку силу вони дістали завдяки тому, що завжди перебувають перед Господом на молитві. Як ми під час Літургії через посередництво хору прославляємо Господа словами: «Свят, свят, свят, Господь Саваоф, наповни небо і землю славою Твоєю», – так само й Ангели повсякчас насолоджуються оспівуванням слави Царя Небесного.

Отже, дорогі браття й сестри, якщо ми хочемо, щоб в наших будинках і квартирах, у нашій державі запанували мир та злагода, а в наших серцях – справжня любов, найбільше часу намагаймося приділяти уважній і зосередженій молитві, яка дається за перемогу над гріхом. Амінь!