Як почати нове життя на Петра і Павла: кілька порад

Митрополит Антоній (Паканич) радить, як змінити своє життя.

Ні те ні се

Скільки разів ми давали собі слово, що з завтрашнього ранку обов’язково почнемо нове життя, кинемо погані звички, усілякі безглуздя, змінимося на краще,  помудрішаємо. Скільки високих і добрих цілей ми ставили перед собою.

Але кожного разу плани розбивалися об крижану скелю нашого невір’я, безвілля і лінощів.

Ми починали заспокоювати себе, що не так вже й погано живемо, є люди, яким значно тяжче, та й поводяться вони гірше. Отже нема чого давати волю емоціям і незадоволенню, і так піде.

Ось так ми все життя й сидимо на точці замерзання – в одному стані, без руху вперед, без розвитку.

Що нам заважає змінитися?

Річ у тім, що за своєю природою людина немічна, але за глибинною суттю покликана до очищення, преображення і обоження.

У цьому протистоянні внутрішньої потреби відродитися духовно і згубного небажання змінюватись минає життя. І, на жаль, перемагає переважно саме гріховна людська природа.

І тоді безликі дні бездіяльності течуть один за одним, не приносячи ніяких змін чи втіхи, зливаючись у цільну сіру масу, перетворюючи наше життя в розверзту нікому не потрібну порожнечу. 

Почати з азів

Як же почати рух вперед?

З маленьких щоденних простих кроків. Не слід будувати грандіозні плани на майбутнє і давати собі клятвені обіцянки. Спробуйте хоч щось  трохи змінити на краще саме сьогодні. Настане наступний день, скажіть собі: «Я ще сьогодні спробую, з Божою поміччю, а там як вийде».

І так, день за днем, преображайте в правильному, рятівному напрямку своє життя, себе. Кожен день важливий і цінний сам по собі, не забігайте вперед, не загадуйте, що буде завтра, зосередьтеся виключно на цьому, проживайте його у всій повноті.
Адже саме цей день  – справжнісінький, найважливіший, і тільки від нього залежить наше майбутнє.

Стати преподобним

Головною перешкодою для зміни себе є кайдани гріха, які ув’язнюють нашу волю. Але кожен здатний відновити в собі змутнілий образ Божий і досягти богоподібності, не зважаючи ні на яке ярмо та кайдани.

Святитель Феофан Затворник каже, що ми стаємо богоподібними, коли цураємся всіх прихильностей земних і прихиляємось до речей духовних і небесних.

Не дарма всіх подвижників, що догодили Богу в чернечому чині, Свята Церква іменує «преподобними» – тобто тими, хто досяг богоподібності найвищого ступеня.

Отже, преподобні – це ті, хто змогли цілком реалізувати завдання, поставлене Творцем ще перед Адамом – маючи образ Божий, стати ще й Його подобою.

І ми всі покликані стати такими преподобними, згідно зі своїм устремлінням до Образу.

Навіть найстрашніший гріх не в змозі знищити образ Божий у нашій природі, у нашій сутності. Гріх поневолює, робить усе, щоб нам хотілося йти не до Бога, а від Нього, але не здатний паралізувати закладену напочатку в тривимірне тіло людини потребу в Бозі. І чим дужча вона, тим міцніше нас стискає гріх. Важливо пам'ятати про це.

У К. Льюїса, християнського письменника, є така думка з приводу: «Якщо Всесвітом не править абсолютне добро, то всі наші зусилля в кінцевому підсумку марні. Якщо ж абсолютне добро все-таки править Всесвітом, то ми щодня кидаємо йому ворожий виклик, і не схоже на те, щоб завтра ми стали хоч на скількись кращими, ніж сьогодні. Таким чином, і в цьому разі наша ситуація безнадійна. Ми не можемо жити без цього добра, і не можемо жити в злагоді з ним. Бог – наша єдина розрада, і ніщо не викликає в нас більшого жаху, ніж Він: Його ми найсильніше потребуємо, і від Нього ж найбільше хочемо сховатися. Він – наш єдиний можливий союзник, а ми зробили себе Його ворогами».

Зупинімося, задумаймося над цими словами і постараймося переформатувати свою свідомість і свою реальність так, щоб Бог став центром нашого життя, по-справжньому головним нашим Другом і Союзником. Ми повинні нівелювати істинною виплеканою любов'ю і добром все зле, що є в нас.

Часу на зміну себе в кожного з нас залишилося мало, якщо не сказати, занадто мало для довгих роздумів, ходінь, збирань із силами та відкладань на завтра.

Сьогоднішній день святих апостолів Петра і Павла завершує один цикл, підводить підсумок посту (ми можемо самі себе оцінити за його проходження; думаю,
«задовільно» стане найвищим балом для більшості з нас) і починає новий цикл літніх свят на честь пам'яті численних святих подвижників, які прославили Бога й уподібнилися Йому. Скористаймося сприятливою нагодою змінити щось у своєму житті.

Не варто стрибати в останній вагон поїзда, що рушив – для цього може не вистачити ні сил, ні часу.

Починаймо змінюватися вже сьогодні, в цей день, і нехай молитви святих апостолів Петра і Павла зміцнять нас у цьому, підтримають у тяжкі моменти, допоможуть перемогти свою немічну природу й наблизитися максимально до Першообразу.

Записала Наталя Горошкова

Опубликовано: чт, 12/07/2018 - 10:24

Статистика

Всего просмотров 704
Социальные комментарии Cackle