Як пережити карантин, або Техніка психологічної безпеки

Карантин триває вже місяць (у кого більше, у кого менше), і ця проблема зачепила майже кожного з нас.  

Але відкладемо поки в сторону розмови про те, наскільки цей карантин необхідний і наскільки адекватні його окремі заходи. Думаю, кожен з нас вже пройшов всі стадії прийняття неминучого (заперечення, гнів, торг і т.д.) і розуміє: є об'єктивна реальність під назвою «карантин» і з нею потрібно якось миритися.

Тому пропоную читачеві кілька думок про те, як це все пережити і навіть спробувати не зійти з розуму.

Здавалося б, віруючим, яким апріорі належить у всьому покладатися на Господа і Його волю, має бути легше. Практика показує, що ми, на жаль, не святі і формальної поради «молитися і сподіватися» нам мало. Всі це знають, але не всі в силах виконувати. Так, ми люди грішні, тому залишимо високодуховні матерії духовенству і поговоримо як грішні люди з грішними людьми.

Отже, є карантин. І є пристрасне очікування його закінчення. Ось тут  нас і підстерігає небезпека. Давайте згадаємо власні емоції в той момент, коли ми дізналися про продовження карантину. Згадали? Ось. Тепер уявіть, що це повториться ще раз. Але ж це цілком можливо. Тому, потрібно як мінімум бути морально готовим до такого розвитку ситуації, щоб знову не пережити цей стрес.

Знову ж таки, вже очевидно, що простого повернення в ситуацію «до карантину» не буде. Та й сам карантин, швидше за все, не буде скасований в один момент. Варто очікувати поступове полегшення деяких заходів.

Саме тому починати свій день з пошуку хороших новин не продуктивно: новини нас не порадують, навіть навпаки. Скажу з усією відповідальністю: маніакальне гортання новинних стрічок зараз, без жодного перебільшення, небезпечно для мозку.

Інформаційним агентствам потрібні рейтинги, вони можливі за рахунок агресивних нагнітаючих заголовків, тому новинні стрічки якщо і відображають реальність, то в дуже спотвореному вигляді. Безперервні цифри справжніх або уявних жертв вірусу, постійні лякалки графіками заражень – і все це на тлі цілком реальної, а не ілюзорної економічної кризи. Акцент робиться саме на самому негативному, страшному і гнітючому. Зараз завдання преси не інформувати, а ловити перегляди.

І ось якщо читати все це підряд, не відволікаючись, можна впасти в крайню ступінь депресії. Газетярів можна зрозуміти, їм потрібно максимум вичавити зі злободенної теми. Кожному своє. Ось тільки ніхто не змушує нас грати в цю гру.

Як бути в цій ситуації? По-перше, не дозволяти собою маніпулювати. Так, має місце криза. Але тільки нею життя не обмежене. Досить безперервно гортати новинні стрічки. Дізналися головні новини – выдразу перемикайтеся на інші справи. Як тільки від новин і соцмереж відчуваєте надлишок негативу, тривогу, роздратування і таке інше, краще переключитися негайно. Постійне перебування в цьому негативному інформаційному полі просто самогубство. Видихніть. Подихайте глибоко. І займіться іншими справами.

Постарайтеся, наскільки це можливо, створити собі маленьку, але міцну і затишну зону комфорту. Всі заклики модних коучів «вийти із зони комфорту» відкладіть на час після карантину, – зараз ми всі в самій справжній «зоні дискомфорту», і посилювати її не варто.

Більше позитиву. Оточіть себе приємними речами для всіх органів почуттів: приємною музикою, ароматами, фільмами, кольорами – чим завгодно, що є в наявності і що викликає позитивні емоції. Підійде все, що не напружує: від контрастного душу до фізкультури, від домашніх тварин до смачної випічки (благо Великодні дні дозволяють).

Пошкодуйте свій багатостраждальний мозок – живіть його улюбленою літературою, тією, що надихала в минулі роки. Перегляньте хороші фільми, старі сімейні фотографії, нарешті.

Ще прекрасний засіб – зайнятися тим, на що раніше не вистачало часу (для когось це генеральне прибирання на балконі, для іншого закінчення ремонту у ванній, а хтось зможе дописати картину або дов'язати шарфик). Користуйтеся моментом.

Зараз важливий пріоритет – вийти з агресивного інформаційного середовища. А потім можна вже більш тверезо оцінити ситуацію. Заспокоївшись, ми зможемо щиро, а не ритуально звернутися до Господа і покластися на Його волю.

Ну і найголовніше – підтримайте того, хто слабший. Чим зможете, словом чи ділом. Тільки так ми дійсно зможемо все це пережити. Тримайтеся! Всім добра!

Дмитро Марченко

Социальные комментарии Cackle