«Я прийшов до Церкви і думав, що знайду там ідеал. А я знайшов…людей»

Архімандрит Андрій (Конанос) про віру і самопізнання. 

Одного разу в монастирі я бачив двох ченців, які сварилися, через те, що не могли вирішити, на якому деко помити овочі. Ченці ж теж люди. І бувають моменти, коли сваряться, як і всі ми. Вони, звичайно, не сперечаються про футбол, моду, політику. У них є інші теми. Але все-таки... сваряться! На стадіонах ж кричать, ображають.

Ми, християни, оголюємо наші пристрасті по-іншому. Більш вишукано. Тонко. Якщо почуєш правду про себе і визнаєш її, то спочатку переживаєш занепад. Але починаючи самопізнання разом з Христом, ти любиш більше. Спочатку самого себе. Стаєш більш привітним і людинолюбним і проявляєш поблажливість до найближчого – до себе.

З'являються самоприйняття, примирення з самим собою, визнання себе таким, яким ти є. І якщо я стану на шлях самопізнання і примирюсь з самим собою, тоді і свою дитину буду любити людинолюбно. Потім почну проявляти поблажливість, тому що буду думати так: «Яка моя дитина, такий і я». Ми часто сваримося з дітьми, говоримо, що вони зіпсувалися. Але і ми зіпсувалися. У всіх щось йде не своєю чергою, десь спіткаємося. Однак, ми, старші, все маскуємо, багато що стає непомітним.

Той, хто входить до церкви, поступово дізнається про речі ззовні, виявляє, що всі люди в більшості однакові. Ми говоримо про багато спільних рис, мій друже! Якщо ти зрозумієш, що в загальних рисах скрізь люди однакові, то станеш поблажливим до всіх. Один мій друг, що працює в банку, розповів: «я прийшов до Церкви і думав, що знайду там ідеал. А я знайшов... людей. І як у банку, отче, трапляються сварки, висуваються звинувачення один одного, дипломатичні відносини, закулісні інтриги, так і в сусідньому храмі!»

Одна пані живе за кордоном. Щоразу в розпачі вона пише мені повідомлення: «Я більше не можу цього терпіти. Я втрачаю віру. Мене приголомшує все, що бачу. Як це може відбуватися в моєму приході?» Навіщо все це? Тому що ми люди. Скрізь. По всій довготі і ширині землі. Куди б ти не пішов. Ми люди зі своїми проблемами і слабкостями. Але кожен раз, коли визнаємо цю істину, то стаємо дуже хорошими. Наш характер пом'якшується. Ми примиряємося з правдою нашого існування і готові сказати: «Ти мій брат, а я твій. Я люблю тебе. Прости мене, і я теж прощаю тебе».

З книги О. Андрія (Конаноса) «У шлюбі є свої складнощі…»
Переклад Сергія Рудька

Теги

Опубликовано: ср, 12/12/2018 - 11:12

Статистика

Всего просмотров 329

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle