1 червня Православна Церква святкує Віддання Великодня.

Ця подія відбувається перед Вознесінням Господнім, яке завжди потрапляє на четвер – сороковий день після Світлого Воскресіння Христового. Так сказано у Святому Письмі, що на сороковий день після Свого Воскресіння Спаситель піднісся на небеса (див. Діян. 1 глава).

Можна знову, як передбачає Устав, послужити пасхальним чином вечірнє богослужіння та Літургію. І зрадіти світлою великодньою радістю, яку треба зберігати в серці цілий рік і безперестанку.

Адже ядро ​​Святого Євангелія – Воскресіння Христове. А слова жінок-мироносиць «Христос Воскрес» – це одні з найголовніших слів у Святому Письмі. Святий первоверховний апостол Павло пише: «А якщо Христос не воскрес, то і проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор. 15:14). Тобто головним центром апостольського благовістя була проповідь про Воскресіння Христове. Це основа християнства.

Саме тому святі апостоли на місце Юди, що відпав, обрали нового апостола від дванадцяти з числа свідків Воскресіння Христового. Саме з-поміж тих людей, які бачили на власні очі Воскреслого Спасителя. Слова святого первоверховного апостола Петра: «Тож треба, щоб один з тих, які перебували з нами весь час, коли перебував і звертався до нас Господь Ісус, починаючи від хрещення Іоанового до того дня, коли Він піднісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його» (Діян 1:21–22).

Саме тому, на відміну від Старого Завіту, у новозавітний час був зрушений перший день тижня. У Старому Завіті заповіддю Божою першим днем ​​тижня була субота (Вих. 20:8–11). Але в епоху Нового Завіту першим і головним днем ​​тижня стає неділя – той день, коли воскрес Христос. І богослужіння седмічного кола починаються саме з недільного всенощного бдіння і Божественної літургії в неділю.

Крім того, на кожній Літургії вихід священика з Чашею, щоб причащати віруючих, символізує Воскресіння Христове. Тому відкриваються Царські врата, запалюються всі світильники у храмі.

Все це зроблено для того, щоб ми в собі гріли щоденно і щомиті пасхальну радість, яка живить нас і стає джерелом водним, що стримує в життя вічне.

Згадаймо про преподобного Серафима Саровського. Скільки болючих, біснуватих, пригнічених і скорботних людей юрмилося на порозі його келійки! Скільки горя та болю людського бачив старець. Але коли людина входила до святого, то бачила радісного і світлого ченця, який зустрічав її пасхальними словами: «Радість моя! Христос Воскрес!».

Так і ти дій у серці своєму, у мисленні своєму, у тілі своєму, у душі своїй. Зігрівай з Божою допомогою в собі пасхальну радість! Зберігай її. Чого ти сумуєш?! Христос Воскрес для тебе!

Христос Воскресе! Воістину Воскрес!

Протоієрей Андрій Чиженко