Зустріч з Богом забезпечена кожній людтні, що жила на землі. Питання в тому, чого нам очікувати від головної зустрічі з Господом – на Страшному суді в кінці людської історії.

Смерть не заплануєш. Про те і говорить Христос в євангельському читанні Великого Вівторка: «Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один» (Мф. 24:36). Правда, тут Господь, як видно з контексту, відповідає учням на питання про останні часи. Але як останні часи спільні для цивілізації, так вони суто індивідуальні для кожної людини. Одного разу нам доведеться закрити очі до трубного гласу, який закличе нас дати звіт про життя на землі на останньому Суді.

Думки про смерть і тим більше про майбутню відплату за гріхи можуть ввести в стан жаху і апатії. Ми прекрасно розуміємо ступінь свого духовного стану. Принаймні, не маючи можливості оцінити його точно, і той, хто вірує, і той, хто не дуже, гірко зітхне, уявивши, що одного разу доведеться відповідати за своє життя перед Богом. Моральний закон висічений на серцях всіх людей, і підсвідомо, порівнявши себе з особистим образом Христа, який міцно увійшов в масову культуру, людина вмить зрозуміє свою невідповідність. Життя в світі людей не схоже і близько на те, яким його показував Спаситель під час першого пришестя.

Ми розуміємо, що йдемо в іншу сторону. У нас мільйон справ і турбот, і ми метушимося на 1000 років, намагаючись весь час щось встигнути, щось урвати у житті для миттєвої користі. Ми розучилися грати наперед, перетворившись зі стратегів в тактиків. Добре зараз – головний наш девіз. А що потім ... то буде потім. Але справа в тому, що це «потім» може наступити вже через хвилину. Чи готові ми передати душу, ввірену нам Богом, Йому ж для турботи і обробітку, зі звітом про виконану роботу?

У списку пріоритетів у нас душа, як правило, не в топі. Ми буваємо схожі на нерозумних дів, які забули масло для світильників, або на працівників, що закопали талант в землю. Ми забуваємо наповнювати душу єлеєм чеснот і закопуємо пам'ять про це в глибини серця. В результаті у вічність ми ризикуємо увійти жебраками. Але де ж взяти цей єлей і ці таланти? У нас є їх початки: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал. 5: 22-23). Є 10 заповідей закону, виконання яких не дозволяє людині скотитися в скотоподібний стан. Заповіді блаженства дають можливість знайти справжню свободу і щастя. І головний закон – любові – відкриває розуміння Бога і влаштування Його майбутнього Царства.

Складність в тому, що всього цього не виростиш у серці в одну мить. Для того Бог і дав нам життя довжиною в десятиліття, щоб ми зуміли поступово, як творці, під Його покровом і захистом, перетворити душу в квітучий сад. Ми самі ковалі свого щастя. Вічне щастя вимагає підготовки. Краще не відкладати її на потім. Зустріч з Богом завжди відбувається раптово. 

Володимир Басенков