Продовжується порушення прав віруючих, тиск і дискримінація щодо УПЦ, розпалювання релігійної ворожнечі.

Становище Української Православної Церкви у 2018 році ускладнилося триваючими порушеннями прав віруючих, неефективним розслідуванням кримінальних проваджень, розпалюванням релігійної ворожнечі. Порушення й дискримінація стали настільки очевидними, що Священний Синод УПЦ вже неодноразово ухвалював спеціальні рішення з питань, що стосуються державно-церковних відносин.

Про це 13 вересня 2018 року заявив єпископ Баришевський Віктор, голова Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях, на щорічній нараді ОБСЄ у Варшаві (Польща). На заході обговорювалися питання дотримання прав людини в релігійній сфері з боку країн-членів ОБСЄ, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Представник Церкви звернув увагу присутніх на конкретні приклади неефективної захисту віруючих УПЦ з боку правоохоронної системи, а саме, резонансні справи про побиття парафіян у с. Катеринівка Тернопільської області, незаконний арешт храму в с. Птича Рівненської області. У цих та інших справах православним не було надано належного захисту, вони досі не можуть повернути належні їм храми, а винні правопорушники залишаються безкарними.

Не вирішено також питання зняття з розгляду Верховною Радою України антиконституційних законопроектів № 4128, 4511, 5309, що спрямовані на обмеження прав релігійних організацій і віруючих УПЦ в Україні і фактично руйнують юридичну й канонічну систему управління релігійними організаціями. Мінкультури який рік не реєструє статути монастирів і єпархій Української Православної Церкви, що позбавляє їх можливості повноцінно існувати у статусі юридичної особи.

Представники дипломатичних місій і міжнародних організацій дізналися й про інші випадки тиску та дискримінації відносно Української Православної Церкви.

Про факти порушень прав православних громадян України повідомив зборам голова НПО «Суспільний правозахист» О.С. Денисов. Він, зокрема, підкреслив, що порушення прав віруючих Української Православної Церкви в Україні, Сербської Православної Церкви в Македонії та Чорногорії мають ознаки системних обмежень прав людини на канонічну ідентичність з боку країн, які намагаються неправомірно та всупереч нормам міжнародного права чинити тиск на православні конфесії з метою примусити їх відмовитися від своїх релігійних поглядів та перейти до неканонічних релігійних угруповань, наближених до урядових політиків.