В Ісландії набирає популярність неоязычество на тлі занепаду державної лютеранської церкви.

Державна лютеранська «Народна церква» Ісландії переживає кризу і занепад, а тим часом в країні швидко поширюється язичницька давньоскандинавська секта «Асатру», яка зводить себе до часів вікінгів, повідомляє Седмиця.

До державної євангелічно-лютеранської церкви (так званої «Народної церкви»), очолюваної єпископом з резиденцією в Рейк'явіку, формально належить переважна більшість жителів острова. Церква має близько 300 парафій і більше сотні пасторів, які ще недавно духовно опікувалися 245 тисячами віруючих, хоча з них лише 10% відвідують храми хоча б раз в місяць, за даними церковної статистики.

Однак в останні роки державна лютеранська церква швидко втрачає прихожан. Як показують останні дані державної статистичної служби Registers Iceland, тільки за перші дев'ять місяців поточного року церкву покинуло 2030 парафіян, причому це єдина з п'яти найбільших релігійних громад країни, яка реєструє вихід членів конгрегації. Серед цих п'яти громад чотири християнських і одна язичницька. Народна церква, за свіжими даними, окормляє 233,062 парафіян, що становить 65.6% населення країни; слідом йде Католицька церква Ісландії (13,799 парафіян, або 3.9% населення); Вільна церква Рейк'явіка (9,866 послідовників або 2.8% населення); Вільна церква Хафнарфьордура ( 6,946 последователй або 2% населення); і Язичницька асоціація Ісландії, яка сповідує древнескандинавскую віру «Асатру» (4,349 язичників або 1.2% населення). За даними служби Registers Iceland, є також відгалудження цієї язичницької секти «Рейк'явік» чисельністю 26 осіб, тобто в сукупності язичників в країні налічується 4,375. Жодна з інших діючих у країні конгрегацій (а їх офіційно налічується 47) не перевершує за чисельністю 1% населення країни.

В зневіру і язичництво всього за десять місяців 2018 року пішло близько 17% населення країни. Це не дивно, бо релігійні традиції та вірування ісландців за останні роки зазнають швидкі зміни.

Християнство було прийняте країною в 1000 році нашої ери за рішенням альтингу, після чого почався бурхливий ріст християнства в країні. Ніхто тоді не забороняв сповідувати стару язичницьку віру в приватному порядку, але вона швидко зів'яла і втратила колишню привабливість і духовну міць перед обличчям великих істин християнської віри.

Тепер, більш ніж через 1000 років, «язичницька релігія вікінгів» швидко відроджується.