Більше половини об'єктів знаходяться у користуванні УПЦ.

Видання «Вісті» оприлюднило перелік храмів та монастирів, які Україна в особі Петра Порошенка погодилася передати Константинопольському Патріархату.

За даними джерела «Вістей» до списку входять наступні об'єкти:

– Києво-Братський Богоявленський монастир (у Києво-Могилянській академії; XVI ст.);

– Вознесенський Фролівський жіночий монастир (м. Київ, УПЦ; ХVI ст.);

– Межигірський Спасо-Преображенський монастир (с. Ново-Петрівці Київської обл.);

– Успенська церква (м. Львів, УАПЦ; ХVII ст.);

– Манявський скит (Манявський Хрестовоздвиженський чоловічий монастир; с. Манява Івано-Франківської обл., «Київський патріархат»; ХVII ст.);

– Свято-Троїцький Корецький ставропігійний жіночий монастир (м. Корець Рівненської обл., УПЦ; XVI ст.);

– Спасо-Преображенський чоловічий монастир (м. Новгород-Сіверський Чернігівської обл., УПЦ; XVI-XVIII ст.);

– Молченський Різдво-Богородицький жіночий монастир (м. Глухів Сумської обл., УПЦ; XVII-XIX ст.);

– Різдва Пресвятої Богородиці Глинська пустинь (с. Соснівка Сумської обл., УПЦ; XVI ст.);

– Хрестовоздвиженський жіночий монастир (м. Полтава, УПЦ; ХVII ст.);

– Пантелеімонівський чоловічий монастир (м. Одеса, УПЦ; ХIХ ст.).

Як зазначають «Вісті», окремо обговорено питання щодо Києво-Печерської та Почаївської лавр. З цього приводу видання наводить коментар директора департаменту в справах релігій і національностей Мінкультури Андрія Юраша: «Вони [лаври – ред.] у держвласності. Такі об'єкти національного значення нікому у власність не передаються – нижня частина Києво-Печерської і Почаївська лавра передані на 50 років в оренду УПЦ МП. Якщо буде зрозуміло, що при передачі лаври в оренду існували порушення, це може стати підставою для перегляду договору».

За словами голови Юридичного відділу УПЦ протоієрея Олександра Бахова, більшість об'єктів, зазначених у списку, знаходяться у власності держави й були передані УПЦ у користування.

«Це Фролівський монастир, Глинська пустинь, монастирі в Одесі. Є й монастирі, які знаходяться у власності Церкви. У будь-якому випадку, для позбавлення права власності або розірвання договорів про право користування/оренди мають бути підстави – такою, скажімо, може бути Закон №4309 [про перейменування релігійних організацій – ред.]), – зазначив священнослужитель у коментарі «Вістям».

За припущенням протоієрея Олександра Бахова, механізм відторгнення храмів/монастирів може бути наступним: громади поставлять перед фактом необхідності зміни назви. Верховна Рада ухвалить додатковий нормативний акт, який поставить питання про переукладання договору після перейменування.

«Можливо, знадобиться додаткова угода, яку просто не підписуватимуть: скажуть, що ви, мовляв, як представники країни-агресора, втратили право на переукладання договору оренди», – сказав юрист УПЦ.