Є один момент, який у житті кожного православного християнина може стати в нагоді, допоможе спасти душу іншої людини, зробивши її придатною для Царства Небесного. Це здійснення Таїнства Хрещення мирянином. Воно відбувається лише у разі смертельної небезпеки над людиною, і коли поблизу немає священнослужителя і немає можливості звернутися до нього.

Ось як про це пише святитель Петро (Могила) у своїй катехизаторській праці «Православне сповідання Кафоличної та Апостольської Церкви Східної»: «Також встановлене Хрещення ніхто інший не повинен чинити, крім законного священика. Втім, у разі будь-якої потреби може здійснити це Таїнство і мирянин, чоловік чи жінка, взявши пристойну речовину – просту і природну воду, і вимовляючи згадані слова: ''В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа'', - при триразовому зануренні. Це Хрещення має таку силу, що хоч і не повторюється, є безперечною запорукою вічного порятунку».

У «Настільній книзі священнослужителя» щодо цього написано так: «Однак небезпечно хвора дитина може бути хрещена за відсутності священика дияконом, псаломщиком і навіть мирянином: чоловіком чи жінкою. Мирянин, який узяв на себе потребу звершити Таїнство Хрещення, повинен бути віруючим християнином і усвідомлювати важливість цього Таїнства. Крім того, він повинен правильно вимовити тайноздійснювальні слова: ‟Крещается раб Божий (раба Божия, називається ім’я) во имя Отца (перше занурення), и Сына (друге занурення), и Святаго Духа (третє занурення)”. Хрещена таким чином людина по одужанню має бути доставлена ​​до священика разом з особою, яка здійснила Хрещення. Священик, попередньо переконавшись шляхом докладного опитування в тому, що Хрещення здійснене правильно, лише довершує Хрещення і здійснює Таїнство Миропомазання».

У сучасній практиці (наприклад, у лікарні, в реанімації) можливо хрестити людину і через обливання, головне, щоб були правильно вимовлені тайнозвершувальні слова: «Крещается раб Божий (раба Божия; ім’я) во имя Отца (перше занурення або окроплення), и Сына (друге занурення або окроплення), и Святаго Духа (третє занурення або окроплення)».

Примітно, що церковна історія знає у виняткових випадках і хрещення піском (землею), оскільки вода в Таїнстві Хрещення символізує землю, поховання з Христом. Блаженний Іоанн Мосх у своїй книзі «Луг духовний» оповідає таку історію: «“Коли я був молодий, – розповідав авва Андрій, – я поводився безпутно. Почалися заворушення. І ось я разом із дев'ятьма іншими втік до Палестини. Втім, один із них був євреєм. У пустелі він ослаб до повної знемоги, і всі ми занепали духом, не знаючи, як нам з ним бути. Однак ми не кинули його, але кожен у міру своїх сил ніс його на собі. Ми хотіли донести його до міста або до пристані, щоб не дати йому померти в пустелі. Але юнак від голоду і спраги, від сильної лихоманки і страшної втоми був близький до смерті. Тоді, проливши над ним сльози, ми вирішили залишити його в пустелі. Страх напав на нас, як би й не померти від спраги. Побачивши, що ми збираємося піти, він почав заклинати нас: “В ім'я Бога, що прийде судити живих і мертвих, не дайте мені померти юдеєм. Я хочу бути християнином. Зробіть милість, охрестіть мене, щоб християнином закінчити моє життя і відійти до Господа”. – “Брате, – сказали ми йому, – на жаль, ми – миряни, а це – справа єпископів і священиків. Та й води тут нема де взяти”. Але він невідступно, зі сльозами заклинав нас: “Християни, не позбавте мене цього дару”. Ми були у величезній скруті. Тоді один із нас, ніби натхненний згори, каже: “Підніміть його і роздягніть!” Насилу поставивши його на ноги, ми зняли з нього одяг. Трудолюбець, наповнивши свої руки піском, тричі посипав єврею на голову, кажучи: “Охрещується раб Божий Феодор в ім'я Отця і Сина і Святого Духа”, – а ми на кожне покликання Святої, Єдиносущної та Трійці поклонялися: “Амінь!” І Христос, Син Живого Бога, зцілив і так зміцнив немічного, що в ньому не залишилося ні найменшої ознаки слабкості. Навпаки, він у доброму здоров'ї, з підбадьорливими силами, бадьоро пішов попереду нас пустелею. Прийшовши до Аскалону, про все, що сталося з нами, ми розповіли єпископу міста, блаженному Діонісію. Святий чоловік, вислухавши розповідь, був вражений незвичайним знаменням».

Також відомі випадки, коли в Сибіру через величезні відстані, природні умови та обмежену кількість священиків священнослужителі благословляли у разі їхньої тривалої відсутності хрестити дітей (заради страху смертного) якомусь благочестивому православному християнину (чи християнці), а потім батюшка доповнював хрещення, звершене мирянином.

Головна і неодмінна умова в хрещенні мирянином є те, щоб він сам був православним християнином. Витоки ж хрещення мирянином можна побачити у Святому Письмі: «Але ви – рід обраний, царствене священство, народ святий, люди, взяті в уділ, щоб сповіщати досконалості Того, Хто покликав вас з темряви в чудове Своє світло; колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані» (1 Пет. 2:9, 10). Це звернення святого первоверховного апостола Петра звучить, звісно, ​​до всіх нас.

Також наступні дві основні умови для хрещення людини мирянином – загроза життю охрещуваного і неможливість у короткий час звернутися до священика.

Особливо важливо, здається мені, знати тайнозвершувальну формулу православним лікарям і медсестрам, щоб перед лицем швидкої смерті хрестити людину. Це займає менше хвилини, а людина буде врятована, для неї відчиняться двері до Царства Небесного. Повторюю ще раз тайнозвершувальну формулу, яка обов'язково має бути дотримана при хрещенні:

«Крещается раб Божий (раба Божия, називається ім’я) во имя Отца (перше занурення або окроплення), и Сына (друге занурення або окроплення), и Святаго Духа (третє занурення або окроплення)».

Якщо людина вижила, то вона повинна звернутися до священнослужителя для того, щоб він доповнив Таїнство Хрещення. Це доповнення головним чином полягає в звершенні над такою людиною Таїнства Миропомазання, яке вже може здійснити лише священик.

Протоієрей Андрій Чиженко