«У селі не буде московської Церкви»: громаду УПЦ у Цвітосі продовжують переслідувати

Погрози й глузування з боку розкольників не припиняються і після захоплення храму.

Майже 9 місяців релігійна громада Української Православної Церкви с. Цвітоха Хмельницької області молиться у тимчасовому молитовному будинку, обладнаному після захоплення Параскевієвського храму прихильниками розкольницької «Православної Церкви України». Як і в багатьох інших сумних історіях із захопленням храмів канонічної Церкви рейдерами з «ПЦУ», події квітня 2021 року стали болючим ударом для віруючих. Обманним шляхом парафіян позбавили можливості перебувати у Будинку Божому.

Але на цьому радикально налаштовані прихильники розкольницької структури не зупинилися, намагаючись образами, погрозами та залякуваннями витіснити з невеликого села будь-яку присутність Української Православної Церкви.

Про те, як складається ситуація у с. Цвітоха порталу «Православная Жизнь» розповів настоятель храму святої мучениці Параскеви П'ятниці протоієрей Георгій Кімейчук.

«Помолившись і порадившись із парафіянами, було прийняте рішення збудувати нову церкву в Цвітосі. Проте вже двічі зривалися домовленості щодо купівлі землі під будівництво. Продавців у селі залякували, обіцяючи їм різноманітні проблеми. Безумовно, люди бояться і все це сумно, але ми налаштовані рішуче та віримо, що Бог управить, а ми зможемо збудувати у Цвітосі новий храм Української Православної Церкви», – розповідає отець Георгій.

Після захоплення храму в селі, прихильники «ПЦУ» намагаються зображати видимість якоїсь діяльності, що виходить у них, м'яко кажучи, погано. Великоднє служіння у захопленому храмі як таке не відбулося. І провину за це рейдери поклали на віруючих канонічної Церкви, які, за словами служителя «ПЦУ», що приїхав, з храму «забрали червону хустку».

«Антимінс він назвав «червоною хусткою», яку забрали «москалі». Прочитав «Отче наш», покропив паски та поїхав», – описує пасхальне служіння «ПЦУ» у селі отець Георгій.

Через відсутність власного храму, віруючі УПЦ у день Світлого Христового Воскресіння вишикувалися на вулиці о 6 ранку і після служби у тимчасовому храмі отримали благословення та освячені пасочки.

«На свято святителя Миколая ми закупили та передали до сільського дитячого садка солодкі подарунки. Такі гостинці отримали також ті, хто прийшов на службу, а це 40 осіб: дорослі та діти – всі пішли зі смаколиками. За 13 років це стало традицією в Манятині, де я також служу, не бачу причин уникати цього і в Цвітосі», – каже священик.

Таке єднання людей у ​​своїй вірі та любові до Господа у маленькому українському селі стало «сучком» в оці прихильників «ПЦУ». Загрози та глузування не припиняються на протязі вже 9 місяців. На будь-які запитання та прохання віруючих у сільраді категорично обіцяють: «У селі не буде московської Церкви!» Навіть у Манятин, де довгий час служить отець Георгій, передають послання із погрозами, що якщо батюшка не припинить їздити до Цвітохи, то в Манятині віруючі УПЦ незабаром теж залишаться без храму.

«Хрестини, похорони – всі йдуть до нас. Нещодавно випадок був. У жінки чоловік помер, я приїхав, все зробив, поховав во Славу Божу, освятив будинок. А через якийсь час помер у іншої жінки чоловік. Дуже хороша сім'я, церкві допомагали весь час обоє. Ми з дияконом помолилися, поховали. Після цього до першої вдови стали на вулиці підходити зі словами: «Ти бідна, тому ваш (батюшка – прим. ред.) один прийшов, а багатий помер, аж удвох із дияконом пішли і навіть проповідь сказали», – ділиться священик.

До речі, втрата храму ніяк не позначилася на кількості парафіян УПЦ у Цвітосі, їх навіть побільшало. У маленький тимчасовий храм на краю села на служби часом набирається стільки людей, що яблуку нема де впасти.

А приїзду отця Георгія віруючі чекають із радістю та нетерпінням. Навіть якщо про майбутню службу оголошено напередодні ввечері, вранці вдячні парафіяни вже чекають на свого священика біля тимчасового храму, а ті, кому пересуватися складно через вік або хворобу, чекають його на дорозі, щоб разом доїхати на службу на машині.

«Люди згуртувалися у вірі своїй після вигнання і стали міцнішими. А ми впораємося. І храм збудуємо, і служитимемо продовжимо. Бог поругаем не бывает», – зазначає протоієрей Георгій Кимейчук.

Олена Сухиніна

Опубликовано: чт, 13/01/2022 - 14:11

Статистика

Всего просмотров 1,663

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle