Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука). 

Нинішнє Євангеліє, згадуючи всіх родичів Спасителя (див. Мв. 1:1–17), на думку святителя Івана Златоуста, тим наголошує, що Він був такою людиною, як і ми, лише без гріха, бо народився від Пречистої Діви Марії надприроднім способом. Бог став людиною, щоб людина стала богом, – так пояснює велику таємницю народження Христа святитель Афанасій Олександрійський.

Коли ми чуємо ці слова, то або сприймаємо їх формально, або лякаємося, бо нам здається, що в умовах сьогодення це неможливо. Нам важко бути просто людьми, не те що досягнути обоження! Насправді ж ця ціль не така вже й недосяжна, тож кожний християнин має до неї прагнути.

«Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, а Бог перебуває в ньому», – пояснює святий апостол Іван Богослов (1 Івана 4:16). Отже, досягнути обоження можна через зрощування у своєму серці любові. Але зазвичай більшість з нас робить у житті велику помилку, бо сприймає за любов не те, що насправді нею є.

Найчастіше маску любові надягає егоїзм, коли ми любимо не людину, а лише самого себе в ній. Якщо хтось діє не так, як би нам хотілося, то любов одразу зникає. Дехто думає, що любов – це розпалення плоті та крові. Однак коли ці почуття холонуть, то захоплення зникає і починається хворобливий пошук інших партнерів. Хтось взагалі не вірить в існування любові та вважає, що в житті все мусить будуватися на тверезому розрахунку, а коли щось іде по-іншому, то всі стосунки, навіть з найближчими людьми, розриваються.

Справжня любов, на думку святого апостола Павла, «довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого, не радіє з несправедливості, а радіє з істини; все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить! Любов ніколи не минає» (1 Кор. 13:4–8). З роками вона стає більшою; ніщо: ні тіснота, ні скорботи, ні скрута – не може знищити любов, бо її джерелом є Сам Бог.

У новозавітній історії приклад такої любові дають нам батьки Пресвятої Богородиці, святі праведні Іоаким і Анна. Бог випробовував їх почуття, а тому довго не давав їм дітей. Через бездітність вони давно могли зненавидіти один одного і розійтися, але з вірою в Бога подружжя перетерпіло недобрі домисли й пересуди оточуючих, бо їхні серця поєднала справжня любов, яка увінчалася народженням Пресвятої Діви Марії.

Не менша любов була між старцем Йосипом і Дівою Марією. Хоча вони обручилися лише формально й жили як брат і сестра, але завжди намагалися підтримувати одне одного. Так, коли Йосип дізнався, що Діва Марія виношує дитя, то не став про це розказувати людям (згідно з законом, жінок, що чинили перелюб, побивали камінням), а хотів потай відпустити Її. Та Ангел Господній зупиняє цей намір, пояснюючи старцю уві сні, що зачаття відбулося чудесним способом, від Духа Святого (див. Мв. 1:18–20). Вінцем довіри Йосипа до слів Ангела, яка випливала з великої любові до Діви Марії, стало народження Спасителя світу Христа (Мв. 1:24).

В основі всіх чеснот Пресвятої Діви Марії лежало смирення. Саме завдяки йому Її було вибрано для того, щоб народити Ісуса Христа. Ця чеснота, на жаль, не сприймається людьми, які йдуть на постійні компроміси зі своєю совістю і вважають, що інакше жити не можна. Проте, як пояснює преподобний Симеон Новий Богослов, лише ретельне виконання заповідей Божих навчає людину бачити свій гріх і тим самим її смиряє.

Навколишній світ категорично відкидає чесноту смирення або визнає її лише формально, на словах, а не в реальному житті. Й у цьому основна причина зростання недовіри й ненависті між людьми. Найстрашніше, коли воюють між собою ті, хто називає себе християнами і є братами по крові.

Як подолати ненависть між людьми й навчитися справжній самовідданій любові?

Вище було зазначено, що найважливіше, від чого зростає любов, – це виконання заповідей Божих. Бо той, хто старається ретельно виконувати заповіді, смиряється і тим самим зрощує в серці любов. Скільки б не розказували люди, які відпали від Церкви в розкол, що все це вони роблять по любові, мало хто їм повірить (хіба лише ті, для кого вищим авторитетом є не Церква і її святі установи, а телевізор та інтернет), бо вони порушують основні заповіді Божі, а отже не можуть здобути у своєму серці щиру любов.

Де нема смирення, там не може бути молитви, посту, покаяння, причастя Святих Христових Таїн, безкорисливих добрих справ. Не випадково всі ті, хто відпадають від Церкви, скорочують богослужіння, зменшують тривалість посту, формалізують, до рівня юридичних відносин, покаяння.

Помолимося святим отцям, яким сугубо присвячена Неділя перед Різдвом Христовим, щоб ми якнайменше йшли на компроміси зі своєю совістю і старалися ретельно виконувати заповіді Божі, бо лише у такий спосіб ми зможемо навчитися чесноті смирення та стяжати у своєму серці справжню любов, яка не лише наблизить нас до Бога, але й дозволить стати подібним до Нього через обоження. Амінь!