Як уберегтися від болі та розчарувань, радить митрополит Антоній (Паканич).

Будь-який біль не проходить безслідно. Він проникає вглиб душі, розколюючи її. І з’являються  тріщини.

Час, як відомо, все лікує. Заліковує він й душевні рани, але шрами та спомини про особисто відчутий біль нікуди не діваються.

Багато на світі причин подібним потрясінням. Але головним приводом, їх кореневищем є розчарування.

Розчарування може бути різних масштабів і наслідків – від незадоволення обслуговуванням в банку до віроломного зрадництва, удару в спину від близької людини.

Ніхто не застрахований від подібної підступності. Навіть більше, кожен із нас, вслід за Господом, повинен випробувати в своєму житті печіння іудиного поцілунку. Це обов’язкова умова слідування за Христом.

Те, чому судилося бути, повинно відбутися. Як відбулося все замислене й визначене в житті Самого Христа.

И Ты, Всеблагой, Свете тихий вечерний,
Ты грядешь посреди обманувшейся черни,
Преклоняя свой горестный взор,
Ты вступаешь на кротком осляти
В роковые врата – на позор,
На пропятье!  (И. Бунин).

Зачарування і розчарування

Коли в нашому житті трапляється чергове розчарування, ми втрачаємо землю під ногами. Все йде шкереберть.

Якщо це пов’язано з близькою людиною, в якій ми були впевнені, котрій довіряли, то нам це в рази болючіше.

Але давайте максимально приблизимо проблему, роздивимося її зі всіх сторін.

Від чого з’являється розчарування?

Від того, що ми очікуємо певних дій від конкретної людини. Не важливо, близької чи далекої. Ми очікуємо. Саме в цьому і є серцевина проблеми.

Ми намалювали собі картину, не погодивши її з Творцем та іншими учасниками процесу, і чекаємо втілення в життя намальованого за нашим сценарієм.

Але це виключно наш суб’єктивний погляд, який може не співпадати з реальністю і неодмінно приведе до розчарування та поправки ззовні.

Ми іноді надмірно зачаровуємося людьми, наділяючи їх непритаманними їм якостями. Це лише плід нашої уяви, домислів і бажань.

Він завжди  призводить до плачевного результату: щось не співпало з нашими очікуваннями, і ми глибоко розчаровуємося, починаємо люто ненавидіти або зневажати нещодавнього улюбленця.

Але винити в цьому можемо тільки себе. Інша людина ні сном ні духом не знає про те, який портрет нами намальований і яка роль йому відведена.

Все існувало тільки в нашій уяві. Звідси й розбиті на дрібні шматочки мрії та сподівання.

Лицемірство та домисли

І ще від деяких небезпек, випливаючи із попередніх, хотілося б нас всіх застерегти.

Святитель Тихон Задонський писав, що істинного, доброчесного життя в наш час вже немає, а залишилось тільки одне лицемірство. Це було сказано у XVIIIстолітті, і, нажаль, в XXIстолітті людина й світ не стали кращими.

Не дозволяйте лицемірства самі та навчіться розпізнавати лицемірство відносно до себе.

Це позбавить вас від хворобливих потрясінь.

«Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого» (Мф. 5:37).

Важливо просто та прямо стверджувати істину або заперечувати брехню, говорити правду і не говорити неправди. В цьому залог успіху правильних відносин.

А лицеміри завжди легко впізнаванні. Вони суперечать голосу нашої совісті, намагаються приглушити її та маніпулюють нашими немочами. Звідси випливає: вчиняй по совісті і будь чесним із собою. Тоді ніякі лицеміри не зможуть нас одурити.

Більше лицемірів варто боятися наших домислів.

Ними переповнений простір. Цілі міста кривих дзеркал будуються на домислах. Щось недорозумів, недочув, недобачив, не в повній мірі відчув – обов’язково домислю.

Домисли – одна із самих страшних та небезпечних речей в нашому житті. Кожен домислює, а значить, перекручує факти, в міру своєї освіченості та виховання. І часом домисли можуть викривляти реальність до непізнаваності.

Вкрай небезпечно бігати від реальності і заміщати її різноманітними вигадками.

Життя – не фентезі і не детектив, вона набагато цікавіша й ширша будь-якого кіножанру. Не звужуйте її кордонів своїм недалекоглядним поглядом.

В дні Страсної неділі зосередимося на відвертості по відношенню до себе і своїх близьких.

Намагаймося бути вкрай чесними із собою. Відверто подивимося в очі своїм гріхам, не будемо їх прикривати та прикрашати. Це може допомогти нам у вирішальній момент не стати зрадником і не відректися від Христа.

Записала Наталія Горошкова