Митрополит Антоній (Паканич) про псалом, в якому йдеться про головний захист і відраду для кожної людини.

Псалми укладають в собі закони Божі і вищу істину, кожен з них має особливу місію.

8-й псалом, крім поетичної краси, містить в собі нагадування про першу заповідь Господню, в якій прихована велика таємниця – таємниця імені Божого. Господь у Першій заповіді відкриває перед народом Ізраїлевим Ім'я Своє.

В імені Божому – Сила і всемогутність Його.

І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас.… Оце Ім́я Моє навіки, і це пам́ять про Мене з роду в рід. (Исх. 3:13-14)

Бог відкриває особисте Ім'я Своє, вище Якого немає нічого на світі. Яке смирення і довіра!

Саме з відкриття Імені Божого почалося спасіння людини. Ім'я Боже стало головним захистом християн, від однієї згадки якого тремтять біси. В імені Господньому – щит і відрада, благість і вічність.

Ось як про це йдеться в псалмі:

«Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами!»

Дані рядки вихваляють Господа як Одного і Єдиного Бога: Господи, Боже наш!; і прославляють Ім'я Його по всій землі.  Цими словами 8-й псалом починається, ними ж він і закінчується.  Як перегукуються ці рядки з Першою заповіддю, яка говорить: Я Господь, Бог твій... Та не буде у тебе інших богів перед лицем Моїм.

Ім'я Господнє набагато вище, ніж хвала людей і хвала ангелів. Воно незбагненне, але при цьому залишається головним нашим прагненням.

«З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника»

Ім'я Господнє хвалять і немовлята, у душі немає віку.  Милості Бога – незліченні, будучи Славою Його.

Царя Царів чекали в палацах, а Він з'явився в яслах. Немочі стали силою. Випробування – радістю. Діти мудріші за дорослих, завдяки своїй незіпсованості.

У дитячій автентичності і простоті – розгадка мудрості.  Діти вловлюють суть речей. Дорослі ж надягають сотні масок, підлаштовуючись під світ і перестають «бути мудрими», а тільки «здаються мудрими», обриваючи цим зв'язок з Творцем: Бог втаїв це від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив (Мф. 11:25). 

«Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, то що є людина, що Ти пам́ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?»

Життя – благоговіння перед Творцем і його премудрістю. Світ – крапля краси в Божественній Всесвіту. Ім'я Господнє звучить у всьому всесвіті. В Імені початок і кінець всьому. 

Створене Господом захоплює серце і радує.  Людина – творіння особливе, вище, досконале на землі, що має вище призначення в світі. Створення його «за образом Божим і подобою» говорить про схожість людини з Першообразом, свідчить про відображення в його духовній природі властивостей Божих.

«А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить»

Господь наблизив людину до ангелів. Все поклав до його ніг на землі, поставив панувати над усім створеним Ним.

Але найбільша нагорода для людини – прославляти Ім'я Господнє! Це головне його призначення. Бо при створенні душі людської Бог нічого не взяв земного, а дав її людині одним Подихом Своїм. І це висока перевага душі: вона не земної природи, а Небесної.

«Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!»

Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже!  Сущий на небесах! Так святиться Ім'я твоє навіки! 

Записала Наталя Горошкова