15 Липня Православна Церква відзначає свято положення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. 

Набуття ризи відбулося в V столітті в Палестині. І потім вона була урочисто перенесена в столицю Візантійської імперії, де її поклали в новому храмі передмістя Константинополя у Влахерні, побудованому спеціально на честь Діви Марії. 

З тих пір Божа Матір за допомогою своєї ризи (омофора) багато разів рятувала місто від різних варварів. У 626 році від авар, в 677-му – від персів, в 717-му – від арабів, в 860-му – від русько-скандинавського флоту князя Аскольда. Пресвята Богородиця втихомирила серця наших предків своїми благодатними чудесами. І багато хто з них навіть прийняли святе хрещення. У тому числі і князь Аскольд. Він хрестився з ім'ям Миколай.

Також згадаймо і свято Покрова Пресвятої Богородиці, коли перед обличчям ворога, що обложив столицю Візантії, під час всенародної молитви блаженний Андрій юродивий побачив «на воздусі» у Влахернському храмі Діву Марію, що ходить і молиться про людей. Вона розпростерла над людьми свій омофор як видиме свідчення Свого заступництва. І з'явилося Боже диво! Місто було врятовано!

В Євангелії від Іоанна є наступні рядки «Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син! Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе» (Ін. 19:26-27).

Тут на Хресті Господньому перед самою смертю Спасителя відбулося з благословення Божого усиновлення Пресвятою Богородицею святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, а з ним – всього людства.

Тобто ми всі діти Діви Марії. І Її риза – це символ того, що Вона – наша Небесна Мати, яка розпростерла над усіма нами Свою ризу, Свій омофор. І готова, як кожна мама, нескінченно любляча свою дитину, завжди прийти до нас на допомогу і покрити від будь-якої біди.

Аби ми самі простягали свої руки до Неї і по-дитячому довіряли себе Їй, а вона завжди прийде до нас на допомогу. Пресвята Богородиця чекає від нас тільки одного – молитви.

Пресвята Богородице, спаси нас!

Протоієрей Андрій Чиженко