Свідоме порушення архієрейської присяги є розривом зв'язку з Богом – єп. Іов (Смакоуз)

В останньому зверненні Синоду УПЦ сказано про архієрейську присягу. В чому вона полягає, чим загрожує її порушення, чи були такі випадки в історії і чим вони закінчилися - пояснює ректор Почаївської духовної семінарії єпископ Іов (Смакоуз).  

- Єпископ не тільки охоронець чистоти віри, а й церковної єдності. По слову святителя Кіпріана Карфагенського, єдність Церкви особливо «слід міцно підтримувати і відстоювати єпископам...».

До посвяти в сан єпископа кожен обраний Синодом і «наречений» на конкретну кафедру в присутності всіх, хто молиться архімандрит (кандидат в архієреї) перед Божественною літургією в центрі храму перед усіма свідчить про свою віру. Спочатку він читає Символ віри і найголовніші догмати Православ'я про три Іпостасі Бога і про прийняття людської природи Богом-Словом. 

Тоді ж майбутній єпископ дає обітниці перед Христом і Церквою дотримуватися канонів святих апостолів, семи Вселенських і дев'яти Помісних Соборів і правил святих отців. Він присягає, що буде зберігати незмінно святі Устави і чини Кафоличної Східної Православної Церкви, а також всіма силами зберігати церковний мир, підкорятися нашим Святішому Патріарху і Блаженнішому Митрополиту – Першоієрарху нашої Помісної Української Православної Церкви, бути в злагоді з усіма архієреями своєї Церкви, у страху Божому, з благоговінням і з батьківською любов'ю управляти ввіреній йому Господом паствою.

Дуже важливо відзначити, що перед посвятою в архієрейський сан кожен єпископ всіх 15 Помісних Церков, включаючи на той момент майбутнього Патріарха Константинопольського, відкрито і добровільно обіцяв, що не буде робити нічого всупереч священним правилами з примусу «сильних світу цього» навіть під страхом смерті; не буде втручатися ні з якої причини в справи інших єпархій, а саме: не стане здійснювати богослужінь, висвячувати у священний сан, приймати кліриків з інших єпархій без згоди місцевого єпископа. Також кожен з нас присягав бути на заклик Патріарха та Синоду на церковні збори і Собори, долаючи заради цього будь-які перешкоди, і не приймати «дивних звичаїв», але незмінно дотримуватися Передання і чинів Православної Церкви. Деякі архієреї називають присягу навіть "зарученням" пастві. Диякони та священики перед хіротонією присягають у вівтарі храму перед Хрестом і Євангелієм – символами нашого спасіння – в присутності духівника, архієрея, інших священнослужителів.

- Що ж відбувається з тими, хто порушив присягу?

- Свідоме порушення присяги є розривом зв'язку з Богом, адже присяга була встановлена Самим Богом ще в часи Старого Завіту. І сам Бог у Старому Завіті уклав договір зі своїм народом, причому з двох сторін була вимовлена клятва-присяга вірності. Свій Новий Завіт Христос уклав, принісши Голгофську Жертву. Приклади вживання присяги є в Священному Писанні, наприклад, Христом перед первосвящеником на суді (Мф. 26, 63). Кожен, хто перед Хрестом і Євангелієм давав клятву і цілував їх – висловив своє благоговіння і засвідчив про свою готовність, у разі невиконання обіцянки, позбутися благ, дарованих Господом через них. Думаю, порушення присяги загрожує створенням в Церкві атмосфери анархії, неподобства, спокуси. Порушення присяги є смертним гріхом. Це – зрада, «юдин гріх». Жоден сусід не може скасувати присягу вірності, наприклад, між подружжям, прийти і сказати сусідці, котра сподобалась: «Все те, що ти обіцяла чоловікові в храмі, – більше ніщо, плюнь на цю присягу і свого чоловіка, йди до мене». Саме так вчинити закликають лукаві до цього дня греки, як назвав їх в "Повісті временних літ" прп. Нестор Літописець, і влада.

Присяга високо цінується і в армії, і у сім'ї, і на роботі. У монастирі всі ченці в чині постригу вимовляють присягу – клятви, обіцянки. Зазвичай ті, хто порушили обітницю один раз, якщо щиро не каються, не понесуть покути, то порушують і далі. Вони ніколи не бувають щасливими і спокійними. За порушення церковної дисципліни, присяги священнослужителя, нехтування канонічними нормами Православної Церкви, непослух соборному розуму Церкви і ухилення в розкол священнослужитель зазвичай забороняється в служінні. Щоб подібного не сталося, клірикам треба якомога частіше перечитувати текст присяги. Особливо це треба робити єпископам, які виголошували свою присягу про вірність Церкві публічно.

Так і всі миряни під час Таїнств Хрещення і Миропомазання стають дітьми Матері-Церкви, в лоні якої вони духовно народилися, і повинні бути Їй вірними...

- Відомі випадки порушення присяги, по суті, зради Церкви, своєї віри, пастви, Бога?

- Протягом всієї історії Церкви, як і в період радянських гонінь, крім сповідників віри, були деякі єпископи, що приєдналися до обновленського розколу. Такі, як кажуть у народі, «бігли попереду паровоза» в догоду владі. «Обновленство» багато в чому дуже схоже на те, що сьогодні хочуть створити в Україні нинішні політики. Воно, перш за все, було державним проектом з ідеологічного обслуговування інтересів безбожного режиму і тиранів, псевдоцерквою, точніше, людьми, які робили вигляд, що вони віруючі. Чим все це закінчилося – всі знають! Як влада ставиться до Церкви Христової, так і Бог ставиться до такої влади…

Єдність в Церкві досягається не таким шляхом, як в державі і політиці. У миру начальник хоче, щоб все відбувалося з його волі. У Церкві ж Предстоятель (і кожен єпископ) повинен діяти так, щоб Церква жила не з його волі, а з волі Божої. У Церкві Христовій, як у Боголюдському живому тілі-організмі, все повинно відбуватися так, як заповів Христос. До виконання волі Божої, яка відкривається через Соборний голос Церкви, закликає та присяга, яку всі ми, архієреї і священики, миряни, давали, приступаючи в служінню в ній. Покійний Блаженніший Митрополит Володимир говорив мені, що фактом свого вступу в Духовну семінарію семінарист вже пообіцяв Церкві вірно служити там, куди Вона направить його.

А присяга допомагає нам зберегти Божу благодать, на вузькому шляху спасіння досягти єдності з Христом в Його Царстві Любові.

Беседовала Наталья Горошкова

Теги

Теги: 

Опубликовано: пн, 10/12/2018 - 10:30

Статистика

Всего просмотров 1,699

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle