Святість не дарується з дитинства, не дістається легко, не приходить раптово – все це ми розуміємо, але все ж таки не завжди знаходимо в описі житій святих.

Коли знайомишся з біографічними даними того чи іншого святого, то нерідко натрапляєш на горезвісну «єлейність» в описі. Складається враження, що святий – це якась обрана людина, якій праведне життя дістається з більшою легкістю, ніж нам. Звісно, ​​це не так. Так, святі – це унікальні люди, але вони унікальними не народилися, а стали. Примітними у цьому плані є рівноап. Кирило та Мефодій, день пам'яті яких Церква святкує 24 травня. Користуючись нагодою, розглянемо особливо цікаві факти їхнього життя.

1. Кирило і Мефодій були дуже близькими, але все ж таки різними. Хоча в їхньому найменуванні традиційно першим ми називаємо ім'я Кирила, проте старшим був Мефодій. Виразилося це не лише у віці, а й на посадах. На іконах ми бачимо його в архієрейському одязі, тому що закінчив він життя в сані архієпископа, а перед тим був і правителем однієї з областей Візантійської імперії, і настоятелем монастиря. Кирило ж все життя залишався мирянином і лише перед самою смертю прийняв чернечий постриг. На честь молодшого брата варто сказати, що за свою інтелектуальну обдарованість він носив почесне прізвисько «Філософ». Щоб краще зрозуміти талант Костянтина (так його звали до постригу), уявіть молоду людину у віці 22-24 років, яка обіймає професорську посаду в центральному столичному університеті.

2. Святий Костянтин був ще й політиком. Звичайно, політична складова його діяльності не була значною, але все ж таки у Візантії, яка вважала одним із завдань своєї зовнішньої політики поширення християнства, дипломатія і місія ходили, що називається, пліч-о-пліч. При кожному послі, який вирушав на будь-які переговори з чужинцями або ворогами, обов'язково був присутній проповідник. Св. Костянтин був саме таким місіонером – йому доводилося полемізувати з арабами та хозарами.

3. Завдяки св. Костянтину Філософу в Хазарському каганаті легалізували християнство. Це були перші серйозні плоди його місії, проте не можна не сказати, що передував їм деякий внутрішній перелом. У середині IX століття брати віддаляються від світу і ведуть відокремлений напружений спосіб життя. На той час старший був призначений архонтом однієї з провінцій, а молодший був успішним ученим-полемістом. Саме в цей період їхнього життя Мефодій приймає чернецтво. Костянтин також схилявся до постригу, але з невідомих причин відкладає його. У 860 році хазарський каган Захарія вирішує влаштувати дебати, на яких християнам потрібно було відстоювати свою віру перед найкращими умами магометанського та іудейського світу. На коні стояла можливість прийняття християнства хозарами. Для виконання такої важливої ​​місії був обраний Костянтин, якого імператор направив зі словами: «Іди, філософ, до цих людей і розмовляй про Святу Трійцю з Її допомогою. Ніхто інший не може цього гідно прийняти на себе». Короткі, але максимально змістовні відповіді Костянтина захоплювали слухачів. Хоча хазари офіційно так і не прийняли християнства, проте каган дозволив хреститися всім, хто забажає.

4. Кирило та Мефодій стали родоначальниками слов'янської писемності. Цей факт знають усі, але подробиці залишаються все ж таки осторонь. Більшість людей скаже, що кирилиця названа ім'ям св. Кирила, тому що він є її автором, але це не так. Буквально через два роки після диспуту в Хазарському каганаті моравський князь Ростислав пише візантійському імператорові листа, в якому просить надіслати проповідників для настанови його народу в християнській вірі слов'янською мовою та здійснення перекладу Святого Письма. Велика Моравія на той час не була язичницькою – на її території далеко не перший рік проповідували німецькі місіонери, але їхня діяльність велася на важкій для розуміння народу латині. Для виконання поставленого завдання вибір і імператора, і патріарха (свт. Фотія) знову падає на рівноапостольних братів. Працювали вони, звісно, ​​як удвох, але сформували цілу плеяду учнів. Детально вивчивши звучання слов'янської мови, Кирило і Мефодій склали перший алфавіт, придумавши графічні символи передачі специфічних слов'янських звуків – це була глаголиця. Проте самостійно вона проіснувала трохи більше третини століття. Зважаючи на складність глаголиці учні Костянтина та Мефодія склали кирилицю. Особливу роль цьому процесі зіграв свт. Клімент Охрідський.

5. За свою місію братам довелося заплатити спокоєм, здоров'ям та життям. Природно, що діяльність свв. Кирила і Мефодія на території Моравського князівства не могла не ввійти в конфлікт із місцевим духовенством та німецькими проповідниками, які бачили в їхній особі прояв слов'янського сепаратизму. Почалося поширення єретичної ідеї про те, що з Богом можна розмовляти лише «священними» мовами: грецькою, івритом та латиною. Місія дуже перепліталася з політикою. Через інтриги та наклепи німецького духовенства Кирилові та Мефодію двічі доводилося виправдовуватися перед римським понтифіком. У результаті, не витримавши напруження, Кирило у віці 42 років помер. Справу продовжив Мефодій, однак колишнього успіху вже не могло бути. Політика зробила свою «чорну» справу. Перетерпляючи наклеп, вигнання, арешт і ув'язнення протягом кількох років, він приєднався до свого брата в Царстві Небесному.

Такою була ціна їхньої святості. Свв. Кирило і Мефодій назавжди залишаться вчителями слов'ян та прикладом справжньої та щирої ревності про Христа.

Протоієрей Володимир Долгих