До поіменного переліку включені імена священносповідника Миколая Флорова і декількох святих, шанованих у РПЦЗ.

До Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської включені імена священносповідника Миколая Флорова і декількох святих, шанованих в Руській Православній Церкві Закордоном. Таке рішення ухвалив Священний Синод Руської Православної Церкви на засіданні 11 березня 2020 року, що проходило у Даниловому монастирі м. Москви під головуванням Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, повідомляє Patriarchia.ru.

«Учасники засідання ухвалили включити ім'я протоієрея Миколая Флорова в поіменний перелік Собору. Пам'ять священносповідника Миколая Флорова звершувати в день його кончини – 20 червня (3 липня за н.ст.)», – йдеться у повідомленні.

Рішенням Синоду перелік Собору поповнили також імена наступних святих Руської Зарубіжної Церкви:

• священномученика Максима (Жижиленка), єпископа Серпуховського (пам'ять 22 червня / 4 червня);

• священномученика Сергія (Дружиніна), єпископа Нарвського (пам'ять 4/17 вересня);

• священномученика Костянтина Жданова, пресвітера (пам'ять 16/29 квітня);

• священномученика Миколая Околовича, пресвітера (пам'ять 17/30 серпня);

• священномученика Миколая Прозорова, пресвітера (пам'ять 8/21 серпня);

• священномученика Сергія Тихомирова, пресвітера (пам'ять 8/21 серпня);

• преподобномучеників Раіфських – ієромонахів Антонія (Чиркова), Варлаама (Похилюка), Іова (Протопопова), Іосифа (Гаврилова), Сергія (Гуськова) і послушника Петра Тупіцина (пам'ять 14/27 січня).

Новопрославленим святим будуть написані ікони для поклоніння. Чесні останки святих, у разі їхнього обрітення, постановлено вважати святими мощами і віддавати їм належне шанування.

У Журналах засідання про священносповідника Миколая Флорова повідомляється наступне:

«Протоієрей Микола Семенович Флоров народився 10 жовтня 1870 року в селі Пушейське Слобідського повіту Вятської губернії в родині священика Симеона Флорова.

Після закінчення в 1894 році Вятської духовної семінарії був призначений учителем у церковно-приходську школу села Юми Котельничського повіту.

Після одруження в 1895 році Микола Флоров був рукопокладений у сан диякона, а потім і священика. Несучи своє служіння у різних селах Вятської губернії, священик Миколай активно займався просвітою народу: трудився законовчителем в училищах за місцем служіння; склав церковно-приходський літопис Вознесенської церкви села Гостево, яка удостоїлася високої оцінки вятського історика Верещагіна; проводив народні читання про Святу Землю; багаторазово публікувався у «Вятських єпархіальних відомостях»; очолював церковно-приходські школи.

У роки Великої війни священик Миколай багато писав про російських героїв, загиблих на фронтах, служив молебні, говорив проповіді, у яких закликав до милосердя, до допомоги постраждалим, пораненим, покаліченим воїнам. У 1914-1915 роках отець Миколай плідно співпрацював із деякими загальноросійськими духовними виданнями, перш за все зі щомісячним виданням «Пастир-проповідник». За ці роки ним було написано й опубліковано понад 120 проповідей, промов і слів, що свідчать про його особливу увагу до долі простих людей.

У травні 1918 року священик Миколай був тимчасово призначений до Вознесенського храму села Гостево. У липні 1918 року в місті Котельниче як заручники були взяті представники духовенства, серед яких – священик Миколай Флоров. За його словами, він був звільнений завдяки клопотанням червоноармійця – сина священика Івана Тепляшина.

Відомість Вознесенської церкви села Гостева за 1921 рік свідчить про те, що священик Миколай Флоров активно керував своєю парафією, був головою церковно-парафіяльної ради. Його рукою записано, що в 1921 році рада піклувалася про релігійно-моральну освіту парафії й навчанні дітей Закону Божому та церковному співу в будівлі храму.

У 1923 році отець Миколай Флоров був обраний на посаду благочинного першого Котельничського округу. У лютому 1924 року він виступив на обновленському Єпархіальному з'їзді у В'ятці з критикою обновленського руху. У ці роки він був возведений у сан протоієрея.

У 1929 році протоієрей Миколай призначений настоятелем Благовіщенського храму в сусіднє село Окатьєве. Клірик цього ж храму протоієрей Олександр Чемоданов повідомляв у єпархіальну раду: «Ми, пастирі, зокрема, о. М. Флоров, обірвалися до неможливості. Особливо о. Миколай ходить у лахмітті, якого не одягають навіть окатьївські жебраки, і одягнутися й узутися в теплий одяг нема на що». При цьому сам отець Миколай писав дружині, що живе спокійно, читає святителя Феофана, пише духовну музику.

Після закриття у тому ж році храму в селі Окатьєве протоієрей Миколай ненадовго повернувся до села Гостево, де піддався експропріації всього майна, включаючи будинок.

Незабаром протоієрей Миколай Флоров був запрошений на службу в село Кобра, де протягом двох років перед цим були заарештовані чотири священики й диякон. Розуміючи, що його, ймовірно, чекає арешт, протоієрей Миколай, проте, приїхав служити в село Кобру. У жовтні 1932 року протоієрея Миколая Флорова заарештували. Майже за рік до арешту він зробив на листочку зошита запис олівцем: «Залишаюся серед християн назавжди. 1931 року 28 жовтня».

Із ув’язнення протоієрей Миколай писав архієпископу Євгенію (Зернову): «У провину мені поставили "реєстрацію парафії". Я виконав пастирський обов'язок, відкрив громаду і звершував богослужіння. Вважаю, я наслідував апостольську ревність і мучуся в ім'я Христове». Протоієрей Миколай був засуджений на три роки висилки в Північний край. Але будучи важко хворим, він був звільнений з ув'язнення у зв'язку із переповненням в'язниць у ледь живому стані 3 липня 1933 року. Того ж дня він відійшов до Господа».