Про вічний двигун людини.

Ви зустрічали в своєму житті людину, яка ні в що не вірить?  Я – ні. Тому що віра є сукупність непорушних з точки зору свого носія переконань. Люди вірять в реальність навколо, в властивості тих чи інших речей, в інших людей, нарешті... людина, яка проводить життя певним чином, із завидними постійністю і наполегливістю вірить, що так – правильно. Тисячі людей, що виходять на мітинги, вірять у правильність свого вибору і того лідера, за яким вони пішли. Людина вірить в закон, науку, світле майбутнє, загальнолюдські цінності, тому що віра закладена в її природі. Це не психологія, А устрій нашого єства.

Феномен віри ламає обмежений стереотип про раціональний устрій світу. Віра змушує людину до чогось прагнути. Звідки вона береться? Фізіологія? Інстинкт? Віру можна віднести до категорії вищого порядку прояву людської сутності. Дійсно, можна рухати гори, тобто домагатися майже неможливого з точки зору «охоронного» страху, який часто перемагає в людях. «Як у нього вийшло? Як він зміг?» – часто можна чути здивовані та захоплені вигуки людей про себі подібних, що добилися, на їх погляд, немислимого. Все якраз дуже логічно. Бог так влаштував людину, що вона не рухома інстинктами тварина, а творча істота, яка просто не здатна жити без устремлінь.

Не вірте тим, хто говорить, що ні в що не вірить. Це лукавство, навіть, скоріше, гірка омана людини, що не розуміє до кінця свою природу. Якщо сприймати себе як набір органів, кісток і шкіри, дійсно якось не виходить проникнути розумом в суть багатьох питань. Але навіть завзяті атеїсти, на подив, можуть бути настільки активні, що розумієш: у них міцна віра. Їх віра є переконаність у своїй позиції, і саме ця віра постійно змушує їх сперечатися, доводити свою правоту.

Але якщо людина має в собі властивість віри, а ми, як християни, віримо в Бога, то логічно, що по-справжньому це якість – феномен, що  розкривається тільки в разі повного і глибокого прийняття об'єкта віри. Коли досвідчений раціоналіст ставить свічку в храмі «про всяк випадок» і «тому, що допомагає», очевидно, що він має віру в щось невидиме і всесильне. І насправді більшість людей вірять в невидиме, не заглиблюючись в суть, помиляючись, знаходячи для себе відмовки про те, чому ж їх віра хоч і має місце бути, досить поверхнева.

В такому випадку місію життя людини як істоти можна розглянути як розкриття в собі потенціалу віри. Звучить раптово, так? Християнин, як це говориться, повинен «зміцнюватися» у вірі, тобто посилювати свої переконання за рахунок релігійної освіти, молитви і таїнств як досвіду містичного спілкування з невидимим, спостерігаючи досвідченим шляхом прояву дій Бога в матеріальному світі. Чим міцніше наша віра, тим ближче ми будемо ставати до Господа, тому що внутрішня переконаність, підкріплена реальним досвідом спілкування з Ним, рухає нас вперед, до нових вершин, в щасливу вічність.

Але якщо людина, як вона стверджує, не вірить в Бога, не хоче чути від вас і слова про необхідність ходити в храм... запитайте її, у що вона вірить. Задайте питання, що для неї є справжньою цінністю. Дізнавайтеся разом з нею, у що вона дійсно вірить і що змушує рухатися її по життю. Розкажіть їй про віру як феномен всієї цивілізації, наведіть приклади з життя тих, кого вважають успішними. Адже вони також рухаються завдяки закладеній в людині властивості вірити. Допоможіть співрозмовнику зрозуміти, що ж таке віра в загальному, як вона допомагає в житті, і покажіть, що ж таке християнська віра, яка виводить людину за рамки видимого світу і тимчасового простору. Скажіть, що наша віра – у вічне щастя.

Нехай ваш успіх і не буде моментальним, але саме так ви маєте великий шанс посіяти насіння віри в серце іншої людини. Адже, перш ніж проповідувати про Христа людині неготовій і упередженій, мабуть, варто розповісти їй, що ж взагалі змушує людину послідовно діяти ірраціонально.

Володимир Басенков