Часто люди, які приступають до Причастя, шукають особливих відчуттів. Чи це правильно? Відповідає духівник Києвських духовних шкіл архімандрит Маркел (Павук). 

У Великий Четвер, а також у день Світлого Христового Воскресіння багато хто хоче причаститися Cвятих Христових Таїн. Чи знаємо ми, що це таке?

Часто люди, приступаючи до Причастя, шукають якихось особливих відчуттів. Але зазвичай це наслідки нерозуміння суті Святого Таїнства.

Ми причащаємося Тіла і Крові Христових не задля духовних захоплень, а щоб стати подібними до Спасителя, щоб врешті-решт ми могли так само, як апостол Павло, сказати, що «живу вже не я, а Христос живе в мені» (Гал. 2:20).

Шлях до цього пролягає через ті самі спокуси, які мав Христос, коли Він 40 днів постував у пустелі, через страждання і Голгофу.

Уподібнюватися до Христа – значить не брехати й нікого не обманювати, а завжди говорити правду та чинити по совісті; це значить нічим не хизуватися, а бути тихим і смиренним; бути вірним і відданим справі служіння Богові й людям; бути готовим життя своє віддати за інших.

Коли ми кажемо, що поза Церквою немає спасіння, то лише констатуємо, що миряни зреклися бажання уподібнюватися до Спасителя або тільки імітують духовне життя. Як нещодавно зауважив один із римських пап: «Ми стаємо католиками лише в неділю, коли йдемо до костелу, а в інші дні по суті живемо як погани».

Приступаючи нині до Причастя, постараймося вийти з храму трохи іншими: добрими, розсудливими, милосердними, щоб оточуючі це помітили і в них прокинулося бажання також прийти до церкви та причаститися Cвятих Христових Таїн.