Повчальна розповідь. 

Один монах ухилявся від читання Священного Писання, посилаючись на зайнятість – то купол протече, то дрова закінчаться.
– Ми кожен день повинні нагадувати собі, що ми християни, – говорив йому духівник.
– Але я про це пам'ятаю, і всі чотири Євангелія знаю напам'ять, – відповів чернець.
Можна було, звичайно, дати йому послух: хочеться чи не хочеться, а читай, і все тут. Старець, однак, вирішив зробити по-іншому:
– Запрись у своїй келії, – сказав він молодому ченцеві, – і повторюй невпинно, що ти бик.
Минуло скількись часу, і наставник запропонував учневі вийти.
– Не можу, – почулося у відповідь, – роги не пролізуть.
На те, щоб переконати його, що ніякий він зовсім не бик, знадобилося чимало часу. Зате Письмо інок читав з тих пір і нагадував собі постійно, у Кого вірує, з найбільшою охотою.

З життя старців. Притчі. Укладач Д. Гриценко