Що означає практика поминання Предстоятелями Помісних Церков одним одного на Великому вході? Наскільки вона важлива?

Відповідає Андрій Музольф, викладач Київської духовної академії. 

Практика поминання Предстоятелями Помісних Православних Церков інших Предстоятелів пов'язана з уявленням про єдність Церкви. Саме молитва і євхаристійне спілкування (тобто спільне вчинення Літургії як головного церковного Таїнства) – це головна ознака церковної єдності. Крім того, взаємне поминання Предстоятелями Церков – це також і свідоцтво єдності православних патріархів в церковному вченні. Священномученик Іриней Ліонський пише: «Наше вчення, згідно з Євхаристіею, і Євхаристія в свою чергу підтверджує наше вчення». У разі ж порушення тим чи іншим ієрархом віронавчальних істин євхаристійне спілкування з ним, природно, припинялося.

Незважаючи на те що в світі існує 15 Помісних Православних Церков, Сама Церква, Яка є Тіло Христове, єдина. Поділ Церкви на якісь складові (як, наприклад, Єрусалимська Православна Церква або Елладська Православна Церква) відноситься, перш за все, не до її онтологічної суті, але до адміністративно-територіального устрою. Всі Православні Церкви рівні між собою: серед них, незважаючи на чисельність парафіян і кількість єпархій або парафій, немає великих або менших, тому що всі вони мають одну мету – освячувати людини і вести його до обоження. Точно так само і Предстоятелі Помісних Церков рівні між собою. В Церкві немає першості влади, а є першість честі. Першість честі – це черговість поминання Предстоятелів за богослужінням і право головування на тих чи інших церковних заходах (наприклад, на Соборах).

Спочатку першим з усіх церковних Предстоятелів був єпископ столиці Імперії: спочатку єпископ Риму, а потім, після церковного розколу, єпископ Константинополя. Однак подібна першість – це не вираження більшої влади або великих повноважень порівняно з іншими Предстоятелями.

Опубликовано: вт, 18/09/2018 - 12:59

Статистика

Всего просмотров 204

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle