Людині властива віра в чудо. Без неї вона не може існувати.

Попелюшка повинна знайти свого принца, а Лускунчик перетворитися в принца. І червоні вітрила повинні з’явитися на горизонті перед Ассоль, яка чекає на березі. Особливо ця віра в чудо загострюється перед Новим роком і Різдвом Христовим. Затамувавши подих, людство дивиться на стрілки годинника, які відбивають останню хвилину старого року, і з радістю зустрічають Новий рік - цю таємницю нового шляху, яка ось-ось розкриється, цю нову білу сторінку, цю terra incognita, незвідану землю, покриту першим чистим снігом, по якому ніхто ще ніколи не ходив. І ось ти піднімаєш ногу і робиш перший крок.

Віра в диво ... Віруюча людина сказала би «віра в Боже чудо».

У цьому сенсі віруюча в Бога людина куди більш щасливіша за людину невіруючу, тому що для віруючого православного християнина диво ВЖЕ настало. Він ВЖЕ живе в диві. Те, що день зміняться ніччю, а ніч днем, - це вже чудо Боже. Господь спеціально для тебе створив новий день і нову ніч. Те, що визрів хліб в цьому році, налився колос і вистиг виноград, - це теж Боже чудо, тому що Головним Хліборобом був не ти, а Господь, Який свого часу подавав дощі, погоду і ґрунт  родючий. Те, що ти ходиш по цій землі, те, що її не знищила якась комета, і в тебе не обірвався тромб, і ти не помер в цей день, - це теж диво Боже. Бог тебе зберіг в Своїх долонях як найулюбленіше, дорогоцінне творіння.

Нарешті, Різдво Христове - це чудо, те, що Бог захотів з Неба зійти, щоб людей на Небо звести, як пише про це святитель Афанасій Великий. І все Євангеліє - це Чудо. І ми живемо в диві Божому.

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) писав, що один з найпрекрасніших Божих дарів - розчулення. Це коли твоє серце тане, як віск, від присутності, вірніше сказати, від Божественної всеприсутності.

Тому православному християнинові не треба гадати і ворожити. Мало того, що це смертний гріх, так ще подібні дії позбавлені будь-якого сенсу. Тому що у тебе і так все є. І тобі потрібно тільки одне в цю новорічну ніч: примиритися з Богом, примиритися з тим найдорогоціннішим даром, який Він тобі дав - з життям своїм, і дістати зі свого розчуленого серця головний свій дар Богу - подяку. Адже вдячне серце, як говорив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, розширюється і здатне вмістити ще більше Божественних дарів.

Подякуй Богу нічною Літургією або молебнем на Новий рік, або свічечку запали в колі сім'ї, помолись з родичами Господу, або, дивлячись в нічне небо, наповнене квітучими трояндами салютів, скажи: «Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. Господи, будь зі мною і в наступному році. Це найголовніше, чого я хочу. Йти з Тобою по життю. І відчувати свою долоньку в Твоїй Отцівській правиці».

Будь вдячним Богові за все! І породи у серці євхаристію-подяку!

Ієрей Андрій Чиженко