Що насправді потрібно розкольникам у с. Садів

Більше інформації про напад на будинок священика.

Силові захвати храмів для прибічників ПЦУ вже стали буденною нормою. Майже щодня інформпростір наповнюється новими фактами, які свідчать про агресивність адептів ПЦУ та повне свавілля, яке, на жаль, підтримується на рівні «високих» кабінетів.

Залякування, погрози, бійки стали для прибічників ПЦУ знаряддям отримання бажаного. І їм все одно, хто стоїть на шляху до їхньої мети – жінка, літній чоловік, дитина.

Чергова агресивна акція розкольників, яку правоохоронці попередньо кваліфікували як хуліганство, трапилася у селі Садів Луцького району Волинської області, де знову постраждала сім’я священика Української Православної Церкви протоієрея Володимира Мелеся.

Храм Казанської ікони Божої Матері у с. Садів, в якому з 1997 року служив отець Володимир, опинився в руках розкольників, але священик з сім’єю продовжує жити у церковному будинку на території храму. Це дуже не подобається «новим власникам» храму, які у будь-який спосіб намагаються виселити з житла отця Володимира. На даний час у суді розглядається справа з цього приводу, але українське правосуддя, на думку адептів ПЦУ, дуже повільне.

Тому о 2.50 ночі з 14 на 15 квітня 2021 року в будинку священика невідомі особи розбили вікна, кинувши у них 3 відра гноївки.

Отець Володимир розповів Телеграм-каналу «Вітраж інформ» про ситуацію навколо цієї події, і виявилося, що це, на жаль, не поодинокий випадок агресії розкольників, направлений на священика, його близьких та парафіян УПЦ в селі Садів:

– Це не наше протистояння, це скоріш протистояння ПЦУ із нами. Вони забрали храм, але поки існує в селі Українська Православна Церква, вони ніколи не будуть задоволені, оскільки не можуть забрати до себе всіх вірян, поки я служу тут. В громаді ПЦУ нашого селища впевнені, що всі прихожани повинні перейти до них, тому всіма способами намагаються вигнати мене, адже навіть втративши храм, наші парафіяни збираються на служіння та літургії, які я проводжу.

ПЦУ в захопленому храмі проводять тільки по одній літургії на великі свята, наприклад, на Різдво, всенічні не служать. Приходить 15-20 людей, на свята – до 40. Для того, щоб заповнити час, вони по півтори години читають псалми, показуючи, що якась робота ведеться. Але насправді, заходиш туди, людей немає.

Прихожани нашої церкви, хоча і залишилися без храму, але приходять саме в цей церковний будинок, в якому я поки що проживаю. Ми звершуємо всі богослужіння, абсолютно всі, обладнали тут кімнату під храм.

Я не можу сказати, що захоплений ПЦУ храм стоїть пусткою, але коли вони звітувалися по своїй громаді, казали, що їх 200 осіб, а нас – «п’ять баб». Можу сказати, жодного разу в них не було заявлених людей. Зараз у канонічній Церкві селища залишилося 35 дворів, це постійних парафіян 30-40 людей, але це вірні православні.

Стосовно того, що трапилося вночі скажу коротко, оскільки слідство розпочато і триває. Поки кримінальне провадження відкрито за статтею «Хуліганство». Тієї ночі я був на службі, від’їхав до Луцька. Зателефонувала дочка і повідомила, що посеред ночі, в трьох кімнатах були розбиті вікна, через які вкинули відра з гноївкою. Стояв страшенний сморід. Одне з них впало на ліжко, на якому спали моя дочка та маленький онук. Дитина дуже перелякалася. Я не можу словами передати те, що вони випробували тоді. Нам прийшлося звернутися до лікарів по допомогу.

Чому я вважаю, що це зробили прибічники ПЦУ? Незадовго до цього, 31 березня – 1 квітня голова релігійної громади ПЦУ, який раніше очолив цей так званий перехід в селі в іншу конфесію, звернувся до Торчинського селищного голови (ми відносимося територіально до Торчина) і сказав, що його терпець «дійшов до точки кипіння», і якщо голова села нічого не зробить зі мною, він діятиме своїми методами.

5 квітня я зустрівся в робочому кабінеті з головою села, вислухав його та відповів, що більше 20 років я і моя сім’я мешкаємо в цьому будинку, але я – законослухняний громадянин, і якщо суд накаже звільнити приміщення, я так і зроблю, але до цього часу нікуди не поїду. Після цього до мене приходив староста ПЦУ нібито «поговорити по-доброму» та запитав, коли я звільню будинок. Я відповів йому те саме, що раніше відповів голові селищної ради.

Розумієте, як я вже казав, питання не в тому, щоб я не проживав у цьому домі як звичайний житель села, питання стоїть більш глобальне – коли я піду з села, релігійна громада УПЦ піде до них, як вони вважають. Ось мета, яку вони прагнуть досягти.

Наразі в нас відкрито 9 кримінальних справ у цьому протистоянні з прибічниками ПЦУ. Нажаль, правоохоронці не хочуть вносити статті, які стосуються релігійної направленості. Мабуть це якісь настанови «зверху». Крім того, справи постійно закривають. Але ми з адвокатом відкриваємо їх знову через суд і примушуємо розслідувати. Ця остання подія стала 10-ю кримінальною справою.

Це сумно і страшно. Політика політикою, але прийде час, все стане на свої місця. Як каже Євангеліє – дерево пізнається по плодах. Ми бачимо плоди тієї «церкви». Ми бачимо все, що вони роблять зараз, і можемо зрозуміти, яке дерево їх дало.

Я тільки прошу Господа врозумити їх, вони нещасні, бо не відають, що творять.

Олена Сухиніна

Телеграм-канал «Вітраж інформ»

Социальные комментарии Cackle