Різдвяний святвечір або чому 8 паремій важливіші за 12 страв?

Міркує протоієрей Володимир Долгих.

У Різдвяний святвечір більшість православних трудиться на своїх роботах, а тому, на жаль, не має можливості побувати на вечірній з літургією свт. Василія Великого, які служаться вранці.

Це особливе богослужіння, так як воно є початком добового кола присвяченого конкретно Різдву Христовому, хоча часто відчувається як останнє, найбільш напружене і таємниче, передочікування торжества. Мені здається, що однією з частин вечірньої, які найбільше вислизають від уваги тих, хто молиться, є читання восьми паремій, тому і хотілося б сказати про кожну з них кілька слів.

Отже, перший уривок Старого Завіту читається з книги Буття і присвячений першим трьом дням творіння. Хоча ми й розуміємо, що в Церкві нічого просто так не робиться, але в голові все ж виникає питання: а до чого тут Різдво Христове? Відповіді може бути дві. По-перше, це вказівка ​​на те, Кому (!) належить народитися в світ. Примітно, що в єврейському тексті, в даному уривку, слово «Бог» вживається у множині, що є в певній мірі прихованою вказівкою на участь всіх Трьох Осіб Святої Трійці в творенні світу. По-друге, з самого моменту Різдва починається духовне відтворення всесвіту, як би творіння заново, але тільки вже на нематеріальному рівні. А й справді Своїм подвигом Спаситель нас звільняє від гріха, прокляття і смерті, тобто з темряви виводить до світла, як з небуття до буття був викликаний весь світ.

Наступна паремія читається з 24 глави книги Чисел і присвячена подіям благословення Ізраїля язичницьким віщуном Валаамом. Як ми пам'ятаємо, після закінчення сорока років мандрів по пустелі, стародавні євреї підійшли до моавського царства. Місцевий правитель Валак, остерігаючись програшу в майбутній битві, найняв Валаама для того, щоб той прокляв обраний народ і тим самим гарантував йому перемогу. Під впливом Духа Божого віщун замість прокляття вимовляє благословення. Серед іншого, ми чуємо там такі слова: «Які прекрасні намети твої, Якове, оселі твої, Ізраїлю!» (Числ. 24, 5), - і далі: «Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава і розтрощує всіх синів Сифових» (Числ. 24 , 17). Не дивлячись на майбутню перемогу і на свою обраність Ізраїль прекрасний саме тим, що в ньому належить народитися Спасителеві світу, а «зірка Якова» це прообраз і Вифлеємської зірки, і Самого Христа, як Путівника до спасіння.

Далі чуємо читання уривка з книги пророка Михея. За своїм духовним і прообразовательним змістом воно тісно пов'язане з двома попередніми читаннями, про що, зокрема, свідчать такі слова: «І ти, Вифлеєме-Єфрафо, чи малий ти між тисячами Іудиними? з тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних» (Мих. 5, 2). Неважко здогадатися, що це вказівка ​​на місце народження Месії. Крім того, в завершальних словах наведеного вірша (як і посиланням на текст книги Буття) знову підкреслюється Божественне достоїнство Другого Лиця Святої Трійці.

Четверта паремія взята з книги пророка Ісаї, в 11 главі якої йде мова про походження паростка «від кореня Ієсея» (Іс. 11, 1) і подальші наслідки. Тут ми бачимо якесь перенесення з моменту народження Месії (про який йшла мова до цього) до часів після Другого Пришестя і Страшного Суду. Це така ось вказівка на наслідки втілення і подальшого Викупитльного Подвигу Боголюдини Христа (Ієсей - батько Давида, в чиєму роду і народився Месія). Дана думка добре простежується в наступних словах: «Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх. І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому. І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії. Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море» (Іс. 11, 6-9).

Триває читання пророчих книг, і тепер богослужіння пропонує увазі вірних текст пророка Єремії, точніше сам текст береться з неканонічної книги пророка Варуха, але цитовані слова, згідно з думкою багатьох дослідників і тлумачів, належать саме Єремії - вчителю і другу Варуха. За своїм смисловим наповненням цей уривок продовжує тему величі явлення Бога на землі, розпочату у Михея: «Цей є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним. Він знайшов усі путі премудрости і дарував її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю. Після того Він явився на землі і знаходився між людьми» (Вар. 3, 36-38).

Шоста паремія взята з книги пророка Даниїла (2 глава). Тут йдеться про тлумачення пророком сну царя Навуходоносора про «колос на глиняних ногах». Цій темі нами був уже окремо присвячений більш детальний матеріал. Нагадаємо, що камінь, який відвалився від скелі і зруйнував ідола символізує Христа, а сам ідол - стародавні величні царства, могутність яких трималася на багатстві і грубій силі, але це не врятувало їх від гибелі. Їм протиставляється принесене Месією Царство Боже - Царство Вічне і нерушиме.

Передостаннє старозавітне читання знову взято з книги пророка Ісаї: «Бо Немовля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь світу. Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це» (Іс. 9, 6-7). Текст, в загалом, зрозумілий, але варто зробити деякі пояснення. Ми звикли чути, що «князем світу» називається диявол, але в даному випадку мова йде саме про Христа, як про істинного Князя світу, прийдешньому заради знищення злоїй влади колишнього «владики». Саме в цій дії, в цій турботі про звільнення Свого відпалого чада - людства - і проявляється «ревність Господа Саваофа».

Нарешті, остання паремія знову береться у «старозавітного євангеліста» - Ісаї. Це досить розлогий текст, центральним місцем якого є знамените пророцтво про непорочне зачаття і народження Сина Божого: «Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і наречуть ім'я Йому: Еммануїл» (Іс. 7, 14). Завершується даний уривок такими словами: «Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!» (Іс. 8, 10). Тут ми бачимо вказівку на те, що всякий, хто буде повставати проти Церкви Христової - програє, що будь-яка ворожнеча з Богом обов'язково закінчиться поразкою, ну а нам і зовсім нема чого боятися, адже «з нами Бог»! Це найкраще завершення старозавітних читань в переддень Різдва. Воно дарує надію та надихає нас, сучасних християн, що живуть в досить непростий час.

Сподіваюся, що ця невелика замітка допоможе підготуватися до зустрічі новонародженого Месії, навіть якщо нам не вдасться потрапити на богослужіння до храму або ми просто «проспимо» читання паремій, відвернувшись на сторонні думки. Все-таки це важливіше 12 страв, які небезпечні ризиком впасти в обжерливість.

Опубликовано: вт, 05/01/2021 - 20:38

Статистика

Всего просмотров 9,768

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle