Сьогодні ми згадуємо Різдво святого Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана – великого борця з гріхом.

Найбільшого з усіх людей, за словами Самого Спасителя: «Істинно говорю вам: з народжених жінками не повставав більший за Іоана Хрестителя; але менший у Царстві Небесному більший за нього» (Мт. 11:11). І святий Іоан Хреститель не був тростиною, що вітром хитається, і не був людиною, що живе в палацах. Але був більший за пророка, як про нього сказав Господь наш Ісус Христос (див. Мт. 11:7–9).

Святий Іоан Предтеча був ревним борцем із усяким гріхом. Він не боявся викривати ні царів, ні фарисеїв, ні воїнів. Але робив це не по злості та не в гніві. Та з єдиною метою, щоб люди покаялися, щоб люди врятувалися, щоб людське серце очистилося до того, щоб змогло побачити духовними очима Боголюдину Спасителя, що відкриває всьому людству двері до Царства Небесне.

«Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мт. 3:2), – починає свою проповідь святий Іван Хреститель. З цих слів починається проповідь Самого Господа нашого Ісуса Христа: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф. 4: 17). Одні й ті ж самі слова пролунали з уст Божого Пророка і з уст Божих. Це не випадково.

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) у своїй книзі «Аскетичні досліди» про це пише так: «Перша заповідь, дана Спасителем світові, всьому людству без винятку, є заповідь про покаяння: “почав Ісус проповідати і говорити: покайтеся, бо наближилося царство небесне“. (Мт. 4:17). Ця заповідь обіймає, укладає, поєднує в собі всі інші заповіді. Тим людям, які не розуміли значення і сили покаяння, Спаситель говорив не раз: “Йдіть, навчіться, що значить, милості хочу, а не жертви” (Мт. 9:13). Це означає: Господь, змилосердившись над занепалими і загиблими людьми, усім дарував покаяння в єдиний засіб для спасіння, тому що всі охоплені падінням і смертю. Він не стягує, навіть не бажає від них жертв, яких вони не здатні принести, а бажає, щоб вони умилосердилися над собою, усвідомили своє лихо, звільнилися від нього покаянням».

У Церкві все починається з покаяння. З грецького слово «покаяння» звучить як «метанойя». Воно перекладається як «зміна розуму». Це коли людина починає бачити свої гріхи, усвідомлювати їх та шукати зцілення. І врешті-решт вона усвідомлює, що зцілення може отримати тільки від Бога. Тоді той, хто страждає, звертається до Нього з твердим наміром залишити гріховне життя і за зцілення розпочати нове духовне життя на основах Божих заповідей.

Тому що головна пристрасть, яка мучить кожного з нас без винятку – це гординя. Вона знищується тільки покаянням, тільки зором усередині цієї самої пристрасті та її інших дітей-пристрастей, усвідомленням, що всередині нас вони живуть, усередині нашого серця гніздяться. І все в нас отруєно ними: думки, почуття, бажання, вчинки та слова. Усі без винятку. І що не ти, але Бог може тебе від цього очистити. Тому принось себе в жертву. Полюби Святе Євангеліє та Хрест, які лежать на сповідальному аналої. Вони суть знаряддя не тортури, а зцілення твого. Полюби саме Таїнство Сповіді (Покаяння). Полюби сам процес сповіді, бо в ньому ти упокорюєшся, твоя гординя журиться. Твої внутрішні замочки та запори відкриваються, і ти впускаєш у себе благодать Святого Духа, яка очищає, зцілює, промиває та освячує тебе. Це величезна наша радість. Наше блаженство. І двері до Царства Небесного після сповіді для тебе відчинені.

Святий Пророче, Предтечі та Хрестителю Господень Іоане, моли Бога за нас!

Протоієрей Андрій Чиженко