Псалом 2-й. Один з найбільш повчальних для людини

2-й псалом – дуже повчальний для людини. У ньому виразно показано, чим закінчується будь-який бунт проти Бога. 

Можна припустити, що даний псалом написаний Давидом після перенесення ним на Сіон ковчега з Каріаф-Іаріма.

Бунти бувають різні: внутрішні, часом невидимі для інших і явні, з різними зовнішніми проявами.

Внутрішній бунт – це нарікання людини на Бога і недовіру Всевишньому. Зовнішній заколот має різні форми – від прямих переслідувань християн до прихованих, завуальованих під гуманізм настроїв у суспільстві, яке насправді ігнорує заповіді Божі.

«Чого то племена бунтують, а народи задумують марне? Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця» (Пс.2:1-2)

Але будь-які задуми проти Бога і Його служителів будуть розтрощені, скинуті і осоромлені. Господь тільки посміється над дурістю їх і зухвалістю.

«Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута! Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє» (Пс. 2:3-4)

У рядках псалма ми знаходимо інформацію про невдалу спробу нападу ворогів на Божого помазаника: царя Давида. Ми бачимо, що всі спроби марні, ворожі підступи розбиваються вщент. Тому що Господь оберігає Свого помазаника, протегує йому, проголошуючи, що царювання Давида над Сіоном буде не тільки непохитно, але влада його пошириться по всій Землі. Святість гори Сіону залежить від того, чи знаходиться там Бог. Видимим знаком Божої присутності є перебування на ній Кивота Завіту.

«Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді: Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою. Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі! Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський» (Пс.2:5-9)

Крім прямого сенсу, в даному псалмі є й інший, сакраментальний план. Надзвичайно важливий. У ньому пророцтво про нашого Спасителя і царство Месії.

Царство Давида – це приклад того, як Божественний задум викликає противлення у людей (але незважаючи ні на що, здобуває врешті-решт перемогу).

Пророцтво про Христа-головний сенс даного псалма. І слова Бога, звернені до Давида, швидше застосовні до Христа: «Ти Син Мій; Я нині народив Тебе»; «дам народи в спадщину Тобі і межі землі у володіння Тобі»; «вшануйте сина».

Надія на свого Творця – природний стан для кожної людини. Але в силу гріховної природи, людина шукає іншої опори, не розуміючи, що її просто не існує. Людину робить розумним тільки віра в Бога. А дурнем – непокора Творцеві.

«А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі: Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням! Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється» (Пс.2:10-12)

Псалом 2-й

1 Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:
3 Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!
4 Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:
6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!
9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський…
10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:
11 Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!
12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться.
Блаженні усі, хто на Нього надіється!
 

Социальные комментарии Cackle