Притча про ліхтарний стовп і доброту
Митрополит Антоній (Паканич) про самовідданість.
Скільки історій міг би розповісти ліхтарний стовп.
Скільки різних людей, що проходячих повз, призначаючих побачення, спотикаючихся, страждаючих чи сповнених радості, він побачив. Безліч доль і осіб пронеслося перед ним в пургу і заметіль, в дощ і спеку.
Вдень ніхто не помічав його, та й вночі не удостоювали увагою. Подумаєш, стовп. Але він непомітно і самовіддано ніс свою вахту. Без розбору світив усім, освітлюючи дорогу, даруючи трішки тепла і надії.
***
Доброта завжди мовчазна. Це безсердечність і егоїзм шукають можливості висловитися, самоствердитися, здатися у всій «красі», зазвучати на повну гучність.
Доброта смиренна, вона не розбирає польотів і дій інших, не таврує, не повчає. Вона тихо відмовляється від свого «я», виходить за рамки своїх уподобань, смаків і віддає себе без оглядки ближнім.
Доброта поселяється в серці, здатному померти, щоб жив інший.
Опубликовано: пт, 10/01/2020 - 10:26