Про ситуацію навколо храму с. Рингач і невдалу спробу його захоплення

Коментар настоятеля Вознесенської парафії протоієрея Серафима Думитровича.

Настоятель Вознесенського храму протоієрей Серафим Думитрович розповів телеграм-каналу «Вітражі інформ» про ситуацію з невдалою спробою прибічників розкольницької «Православної церкви України» захопити храм Української Православної Церкви в селі Рингач Новоселицького району Чернівецької області.

– Мир в нашому селі було порушено після приходу на Україну томосу зі Стамбулу. І люди, які не читали його тексту та за останні роки навіть не ходили до храму, вирішили не тільки змінити конфесію, але й залишити вірян Української Православної Церкви без їхнього храму.

У нашому селі є два храми УПЦ. Старий Вознесенський був збудований близько 300 років тому і майже три століття в ньому проходили церковні служби. У 2007 році був збудований та освячений новий Вознесенський храм у зв’язку із тим, що старий перебував в аварійному стані. Як того вимагає українське законодавство, у 2014 році настоятель парафії архімандрит Порфирій (Керлан) подав документи на приватизацію земельної ділянки та обидві будівлі храмів на ній, що тепер належать релігійній громаді УПЦ с. Рингач.

Але після появи в Україні томосу зі Стамбулу в нашому селі розпочався неспокій. Щоби вирішити питання, що тривожили вірян с. Рингач, 15 лютого 2019 року було проведено парафіяльні збори, на яких усі присутні проголосували за те, щоби парафія не змінювала своєї конфесійної підлеглості і залишилась у лоні Української Православної Церкви. Були складені списки наших парафіян –320 чоловік, які, відповідно до статуту нашої релігійної громади, мають право вирішувати долю парафії.

Після цього в селі почали відбуватися справжні «дива». Жителі інших областей України та частина жителів нашого села, які не являються парафіянами Вознесенського храму і не відвідували богослужіння, у тому ж лютому 2019 року почали обманним шляхом збирати підписи, не пояснюючи людям всієї суті своїх дій. Після цього вони тричі намагались перереєструвати нашу парафію до іншої конфесії – щойно створеної ПЦУ, без відома й дозволу наших вірян.

Коли парафіяни нашої релігійної громади дізналися, що коїться насправді і до яких наслідків можуть призвести дії прихильників ПЦУ, більша частина жителів відкликала свої підписи, які встигли назбирати з місцевих розкольники. Про це було повідомлено у Чернівецьку облдержадміністрацію, а також написано низку заяв до очільника ОДА та в Управління поліції. Люди висловилися про те, що не мають наміру нікуди переходити і хочуть залишитися в Українській Православній Церкві.

Управління культури Чернівецької ОДА відмовило активістам ПЦУ у перереєстрації нашої релігійної громади. Зрозумівши, що законними шляхами свої наміри не здійснити, активісти ПЦУ пішли на більш радикальні методи.

Побачивши, що ситуація в Рингачі стає напруженою, голова нашої Об’єднаної територіальної громади запропонував представникам ПЦУ віддати у безоплатне користування будівлю непрацюючого фельдшерського пункту, щоб ПЦУ заснували там свій новий храм. Рейдери отримали ключі від лікарні, але згодом повернули їх зі словами: «Ми подивилися, ні. Там треба ремонт робити». Ну, що тут можна сказати? Зараз вони претендують на храм, якому не надавали ніякої допомоги, ніхто з них навіть жодного разу не допоміг нам територію прибрати, не те що щось побудувати, відремонтувати чи допомогти фінансово.

17 листопада 2020 року рейдери в супроводі симпатизуючих їм представників преси зайшли до храму й розпочали співати народні пісні, чим зірвали богослужіння. На наші прохання залишити дім Божий чи припинити співи вони не реагували, а усіляко провокували вірян на конфлікти. Знаючи гарячій норов декількох своїх парафіян, я умовив їх не реагувати на провокації. Тому нам не залишалося нічого як викликати поліцію. Правоохоронці змусили прихильників ПЦУ залишити храм у той день і ми змогли продовжити богослужіння. Троє представників ПЦУ залишилось у храмі до кінця нашої служби. Але вони так і не побачили на службі та проповіді нічого «промосковського», як вони кажуть, і не було жодного заклику до агресії, чи якихось беззаконних дій. Після того як наша служба закінчилась на території біля храму прибічники ПЦУ почали погрожувати, що в майбутньому не пустять нас до нашої ж церкви. Їхні погрози були зафіксовані працівниками поліції. Але згодом після інциденту ми змогли побачити статті в пресі, що стосувалися цього випадку. Парафіян УПЦ звинувачували в «оскаженілості», але без пояснень, у чому вона полягала, адже віряни нашої громади, на відміну від активістів ПЦУ, навіть не вживали нецензурної лайки.

Тоді прихильники ПЦУ вирішили звернутися до суду, адже в декількох селах України такі дії допомогли їм відібрати храми у вірян УПЦ. Рейдери подали майновий позов до суду, намагаючись відмінити правоустановчі документи на власність релігійної громади УПЦ нашого села. Активісти ПЦУ просили суд скасувати наші правоустановчі документи з тієї причини, що УПЦ зареєструвала одним статутом за собою два храми, один із яких (старий Вознесенський храм) був побудований не УПЦ, а за давніх часів, тому належати нам не може. Вони сподівалися, що суд задовольнить їхні позовні вимоги і скасує наш статут повністю, а поки ми розбиратимемось у юридичних тонкощах і бюрократії, майно релігійної громади – обидва храми – стануть на деякий час нічиїми і можна буде провести перереєстрацію вже нового храму на ПЦУ.

Також у суді, в обґрунтування своїх позовних вимог, рейдери подавали недійсні списки новоствореної громади ПЦУ, оскільки багато людей із тих списків за два останні роки померло, а інша більша частина написала заяви, як я казав вище, про відкликання свого підпису з тих зборів. На сьогодні релігійна громада ПЦУ, за нашими спостереженнями, не перевищує 40 осіб, хоча документально їх 142.

Доки йшов суд, уся парафія УПЦ молилася, щоби Господь захистив Своїх дітей і не дозволив відняти храм у вірян. Бог почув наші молитви, господарський суд Чернівецької області став на бік Української Православної Церкви і 9 лютого 2021 року відмовив у позові представникам ПЦУ, оскільки подібні справи не входять до його юрисдикції.

На теперішній час спостерігається тиша в громаді, але з огляду на методи й жадібність ПЦУ, ми розуміємо, що це ще не кінець. Представники ПЦУ тиснуть на чиновників і суди через ЗМІ та соціальні мережі, називаючи всіх незгодних «москалями» і зрадниками, погрожують та залякують…

Наостанок хотілося б додати, що керівники новоствореної громади ПЦУ с. Рингач не є корінними жителями нашого села і тому не мають поваги до наших парафіян, предки яких будували старий храм і відстоювали його в буремні часи перед радянською владою. Як старий, так і новий храми будувались в лоні Православного віросповідання. У цій вірі вони і залишаються!

Олена Сухиніна,
Телеграм-канал «Вітраж інформ»

Социальные комментарии Cackle