Про псалом, що допомагає зробити правильний вибір
Митрополит Антоній (Паканич) про 37-й псалом.
37-й псалом займає особливе місце серед псалмів. Його читають в ході шестопсалмія.
Слова цього псалма звернені до Господа і висловлюють глибоке каяття в скоєних проступках, гріхах. В історичному контексті це пронизливий крик про допомогу царя Давида, який щиро розкаявся і зрозумів всю тяжкість, безпорадність і гріховність людської природи.
Він волає до Спасителя з проханням про помилування, про повернення миру душевного, спокою сердечного, які приходять в серце тільки з прийдешнім покаянням, в процесі духовного зростання, послуху Богу.
37-й псалом читають у складних, скрутних ситуаціях, коли треба прийняти правильне рішення, знайти вихід із становища, зробити вірний крок у потрібному рятівному напрямку. Це стосується як духовного, так і матеріального життя.
37-й псалом – ключ, що відкриває наглухо закриті двері.
Слова псалма емоційні і гарячі. Давид всією своєю істотою усвідомлює особисте падіння, свій сумний стан і одночасно пізнає всю глибину і масштаб катастрофи відпадання людства від Господа.
Він волає до Бога не тільки про себе, але і про всіх, хто втратив рятівний зв'язок з Ним. Давид усвідомлює, що всі наші біди викликані нашими власними пристрастями і гріхами, визнає, що беззаконня наші перевищили міру наших сил, ми розчавлені і розгромлені нашими гріхами і просимо Бога про велику милість, прощення і відновлення спілкування з Ним, переривання якого відрізало нас від вічності.
Пророк говорить про своїх ворогів – реальних, конкретних людей і ворогів роду людського – гріхи, пристрасті, помисли, що навіюються бісами, з якими ми боремося вдень і вночі. Він просить захисту у Господа від їхніх лиходійських підступів і говорить про свою невинність перед лицем ворогів тільки після визнання власних гріхів, таким чином відрікаючись від зла і звертаючи свій погляд до Бога і Його милостивого заступництва.
Це і є кульмінація псалма – свідоме зречення від гріха, розрив пристрасних пут, визнання власної безпорадності й осмислене звернення до Господа.
Даний псалом – сокрушення серця, спогад про безліч та тяжкість, а також гаряче бажання зцілити гнійні і зловонні від зневаги та безтурботності рани пристрасної волі своєї і своїх нахилів, які роблять людину бездушною. Адже це і є справжнє безумство, про яке говорить Давид: «Засмерділи і зігнили рани мої від лиця безумства мого».
Слова «засмерділи і зігнили» означають тривале навіть до смерті недбальство, як би якийсь сморід і гниль. «Бо деякі з нас готові скоріше закопати своє майно в землю, ніж передати тому, хто не має. Коли ж наблизиться кончина, тоді засмерджується в душі така виразка, як причина гнилості і божевілля, і, залишаючись в ній вічною раною, не дозволяє їй увійти в Небесне Царство первородних, як заповідає закон про тих, хто має порок», – застерігає прп. Марк Подвижник.
Слова 37-го псалма – це слова дозрілої до Божої любові людини, коли ніякий негатив від людей, життєвих ситуацій вже не може погасити в ній любові до Бога:
«Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм. Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив Ти на мені руку Твою. Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в кістках моїх від лиця гріхів моїх. Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене. Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого. Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу. Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй. Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого. Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться. Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене. Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи. Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю уст своїх. І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання. Бо на Тебе, Господи, надіюся: Ти почуй, Господи, Боже мій. Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною. Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною. Бо беззаконня мої я знаю і печалюся через гріх мій. Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді. Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю. Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене. Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого».
Господи, помилуй нас грішних!
Записала Наталя Горошкова
Опубликовано: пн, 01/07/2019 - 09:00