Про псалом, що допомагає зробити правильний вибір

Митрополит Антоній (Паканич) про 37-й псалом.

37-й псалом займає особливе місце серед псалмів. Його читають в ході шестопсалмія.

Слова цього псалма звернені до Господа і висловлюють глибоке каяття в скоєних проступках, гріхах. В історичному контексті це пронизливий крик про допомогу царя Давида, який щиро розкаявся і зрозумів всю тяжкість, безпорадність і гріховність людської природи.

Він волає до Спасителя з проханням про помилування, про повернення миру душевного, спокою сердечного, які приходять в серце тільки з прийдешнім покаянням, в процесі духовного зростання, послуху Богу.

37-й псалом читають у складних, скрутних ситуаціях, коли треба прийняти правильне рішення, знайти вихід із становища, зробити вірний крок у потрібному рятівному напрямку. Це стосується як духовного, так і матеріального життя.

37-й псалом – ключ, що відкриває наглухо закриті двері.

Слова псалма емоційні і гарячі. Давид всією своєю істотою усвідомлює особисте падіння, свій сумний стан і одночасно пізнає всю глибину і масштаб катастрофи відпадання людства від Господа.

Він волає до Бога не тільки про себе, але і про всіх, хто втратив рятівний зв'язок з Ним. Давид усвідомлює, що всі наші біди викликані нашими власними пристрастями і гріхами, визнає, що беззаконня наші перевищили міру наших сил, ми розчавлені і розгромлені нашими гріхами і просимо Бога про велику милість, прощення і відновлення спілкування з Ним, переривання якого відрізало нас від вічності.

Пророк говорить про своїх ворогів – реальних, конкретних людей і ворогів роду людського – гріхи, пристрасті, помисли, що навіюються бісами, з якими ми боремося вдень і вночі. Він просить захисту у Господа від їхніх лиходійських підступів і говорить про свою невинність перед лицем ворогів тільки після визнання власних гріхів, таким чином відрікаючись від зла і звертаючи свій погляд до Бога і Його милостивого заступництва.

Це і є кульмінація псалма – свідоме зречення від гріха, розрив пристрасних пут, визнання власної безпорадності й осмислене звернення до Господа.

Даний псалом – сокрушення серця, спогад про безліч та тяжкість, а також гаряче бажання зцілити гнійні і зловонні від зневаги та безтурботності рани пристрасної волі своєї і своїх нахилів, які роблять людину бездушною. Адже це і є справжнє безумство, про яке говорить Давид: «Засмерділи і зігнили рани мої від лиця безумства мого».

Слова «засмерділи і зігнили» означають тривале навіть до смерті недбальство, як би якийсь сморід і гниль. «Бо деякі з нас готові скоріше закопати своє майно в землю, ніж передати тому, хто не має. Коли ж наблизиться кончина, тоді засмерджується в душі така виразка, як причина гнилості і божевілля, і, залишаючись в ній вічною раною, не дозволяє їй увійти в Небесне Царство первородних, як заповідає закон про тих, хто має порок», – застерігає прп. Марк Подвижник.

Слова 37-го псалма – це слова дозрілої до Божої любові людини, коли ніякий негатив від людей, життєвих ситуацій вже не може погасити в ній любові до Бога:

«Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм. Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив Ти на мені руку Твою. Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в кістках моїх від лиця гріхів моїх. Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене. Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.  Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу. Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй. Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого. Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться. Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.  Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи. Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю уст своїх. І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання. Бо на Тебе, Господи, надіюся: Ти почуй, Господи, Боже мій. Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною. Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною. Бо беззаконня мої я знаю і печалюся через гріх мій. Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.  Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю. Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене. Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого».

Господи, помилуй нас грішних!

Записала Наталя Горошкова

Теги

Социальные комментарии Cackle