Як уникнути страшних трагедій, радить митрополит Антоній (Паканич).

Незаймана ніжність

Глибоко в серці у кожного з нас знаходяться незаймані і невитрачені любов і ніжність, призначені для Бога.

І найстрашніше для людини – це незатребуваність, незайманість цієї полум’яної любові.

Вона може довго не відгукуватися на поклик і заклик Божий через захаращеність та байдужість. Але настане момент, коли, розчищена і звільнена, вона здійметься, звучачи на повний голос, і підніметься до Пісні пісень, «найвищої пісні» душі.

І як спочатку Пісня пісень – любов Нареченої до Нареченого – показувалася немовби в зародку, боязкою і невпевненою, невизначеною, в кінці стаючи міцною, як смерть, справжнім божественним полум’ям, яке ніщо не може загасити, так і наша душа поступово зростає в любові до Господа – з нестатичної і нерішучої вона з часом стає повною, безстрашною і досконалою.

Весь земний шлях Христа є виконання вищого закону любові, який змиває всі межі і упередження, змітає зашкарублі стереотипи й старі порядки, змінює мислення і почуття.

Господь розповів нам про справжнє кохання в притчі про заблудшу вівцю: «Як вам здається? Якщо в кого було б сто овець, і одна з них заблукала, то чи він не покине дев’яносто дев’ять в горах і не піде шукати ту, що заблукала?»(Мф. 18:12).

Добрий пастир залишає дев’яносто дев’ять овець заради однієї заблукалої. Ось це сила любові! Безмежна любов. Любов, яка готова рятувати всіх і завжди, за винятком єдиного випадку – нашого небажання прийняти її.

Любов Божа настільки велика до нас, що вона здатна обмежити себе: якщо людина не хоче жити з Богом, він отримує таку можливість і в житті земному, і в житті вічному.

Знаючи про це, нам слід прищеплювати нашій волі любов до Творця і ближнього, і тоді Суд Божий буде для нас не страшним, а радісним, бо ми досягнемо мети буття – вічного життя з Христом і у Христі.

І Заповіді Божі стануть для нас не переліком заборон, а дверима в світ свободи, радості і любові.

Вони, як сонячний промінь в темному просторі, будуть вказувати нам, де рятівний вихід.

Знайомство з Богом

Бог любить не абстрактне людство, але кожну конкретну людину. В кожному із нас Він вбачає Свій образ і подобу.

Це нам нічого не коштує сказати, що ми любимо все людство, при цьому залишатися байдужим до свого ближнього. Бог же любить і заповів нам любити тією справжньою любов’ю, котра завжди жертовна, завжди вимагає від людини зречення від своєї гіпертрофованої самості. На таку жертву не кожен з нас здатен.

Любити Бога – значить любити не абстрактну істоту, а конкретну Особистість з конкретними якостями. Безумовно, нам прочинена тільки мала частина цих якостей, але і їх потрібно знати, завдяки їм ми можемо багато чого дізнатися про Всевишнього.

Наше бажання пізнати, хто такий Бог, надзвичайно важливо. Без цих знань ми можемо впасти в оману, в єресь, грубо помилятися, вихваляти брехливих богів. І це ще одна страшна трагедія людини – небажання познайомитися з Богом.

Першим кроком до впізнавання Творця, а значить усвідомленої любові до Нього, є розуміння, що Господь – наш Творець, а ми Його творіння.

Бог створив нас за подобою Своєю, людина є вершина творіння.

Розмірковуючи над влаштуванням світу, задумуючись над нескінченністю Всесвіту, захоплюючись досконалістю і красою природи, ми кожен раз благоговіємо перед величчю Бога: Всемилостивий і Всемогутній, Всесильний і Незмінний, Неперевершений і Досконалий, Незбагненний і Безмежний, Всюдисущий і Найсправедливіший, Єдиний, Не маючий початку і кінця, Незрівнянний…

Це лише мізерна частина Його якостей, кожне потрібно особливо відчути і зрозуміти.

Душа горить в молитві до Бога. Для неї це необхідне повітря, без якого вона задихається і гасне. І цей вогонь слід постійно підтримувати, щоб він спалював все порочне і недосконале в нас, виявляючи і оголюючи все справжнє і вірне.

Щира молитва розчищає дорогу до Бога, до пізнання Його. Преображення внутрішньої людини свідчить про можливість відродитися до вічного життя.

На цьому шляху особистого подвигу і молитви для нас дуже важливо прислухатися до голосу Церкви і без коливань вручати себе Її богомудрому керівництву.

Якщо це вдасться, наша душа обов’язково отримає благодатну допомогу від Бога і всі наші тяготи перетворяться в нескінченну радість у Господі.

Розмовляла Наталія Горошкова