Владика народився у Почаєві і з юних літ служив Богу.

1 грудня 2020 року, на 83-му році життя, після тривалої хвороби відійшов до Господа митрополит Іов (Тивонюк). Владика спочив у Москві, де після багаторічних трудів на благо Церкви Христової перебував на спокої при храмі Ризоположення на Донській вулиці, повідомляє Riza1625.ru.

Свої співчуття у зв'язку із кончиною ієрарха висловив Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил.

«Спочилий архіпастир пройшов великий життєвий шлях, сповнений багатьох труднощів і випробувань, – йдеться у співчутті Предстоятеля Руської Православної Церкви. – Ще в юності він прийняв тверде рішення присвятити себе Господу і трудився послушником спочатку в Почаївській лаврі та в Свято-Троїцькому Балтському монастирі в Одеській єпархії, а потім в обителі Преподобного авви Сергія, де і прийняв чернечий постриг і священний сан. Господь судив владиці Іову нести служіння на різних відповідальних теренах: багато років він працював у Відділі зовнішніх церковних зв'язків, довгий час був заступником голови Відділу, активно брав участь у підготовці до ювілейного святкування 1000-річчя Хрещення Русі.

Премудрим промислом Вседержителя спочилому було визначено керувати Челябінською єпархією, піклуватися про впорядкування та розвиток церковного життя на Уралі. Без малого 15 років владика Іов звершував ці важливі труди, мав діяльне піклування про вручені йому вівці словесного стада Христового, зростанні їх у вірі, любові до Господа і ближніх.

Молюся Милостивому й Довготерпеливому Богу, щоби Він упокоїв душу новопреставленого Свого служителя в обителях небесних, де немає хвороби, ні печалі, ні зітхання, а життя безконечне. Вічна йому пам'ять!»

Митрополит Іов (в миру – Дмитро Якович Тивонюк) народився 6 листопада 1938 р. в селищі Почаїв Кременецького району Тернопільської області в селянській родині. Після школи був послушником у Почаївській лаврі, протягом року ніс послух у Свято-Троїцькому Балтському монастирі Одеської єпархії.

У 1957 р. вступив до Київської духовної семінарії, наступного року призваний в армію. Після служби продовжував духовну освіту в Одеській духовній семінарії (закінчив в 1965 р.), Московській духовній академії (закінчив в 1969 р.), аспірантурі МДА (1970-73 рр.).

У 1967 р. зарахований до числа братії Троїце-Сергієвої лаври. 20 червня 1968 р. пострижений в чернецтво з ім'ям Іов на честь прп. Іова Почаївського, 18 липня того ж року рукопокладений у сан ієродиякона. 1 червня 1969 р. рукопокладений у сан ієромонаха і визначений настоятелем Воскресенського храму м. Чити. У 1974 р. возведений у сан ігумена, архімандрита.

З 1971 р. – референт, потім завідувач канцелярією ВЗЦЗ МП.

Третього січня 1975 р. хіротонізований на єпископа Зарайського, вікарія Московської єпархії. Керував Патріаршими парафіями у Канаді й тимчасово у США.

19 липня 1976 р. призначений заступником голови ВЗЦЗ (звільнений з посади в жовтні 1994 р).

З 30 листопада 1988 р. – архієпископ Костромський і Галицький.

З вересня 1989 по жовтень 1994 р. – архієпископ Житомирський і Овруцький.

З 5 жовтня 1994 р. – архієпископ Одинцовський, вікарій Московської єпархії.

27 грудня 1996 р. призначений на Челябінську кафедру (25 лютого 2000 року возведений у сан митрополита).

22 березня 2011 року звільнений від управління Челябінською і Златоустівською єпархією і почислений на спокій за станом здоров'я. Перебував на спокої при храмі Ризоположення на Донський вулиці м. Москви.