Найбільше нас, православних християн, нині хвилює питання: Як зберегти церковну єдність і не дати розвинутися новому розколу?

Сім'я-це мала церква, - вчить святий апостол Павло (Див. Еф. 5:23, 25). Відповідно, збереження малої церкви може бути моделлю для збереження єдності в масштабі Церкви Христової.

Що руйнує сім'ю? Це недовіра, що виникає на тлі допущених гріхів гніву, роздратування, перелюбства, пияцтва та ін.

Також церковна єдність руйнується, коли більшість членів Церкви, особливо пастирі, перестають боротися з гріхом і починають його всіляко виправдовувати, часто використовуючи для цього політичні мотиви.

Припинення боротьби з гріхом позбавляє людину самого головного – здатності любити, прощати і співчувати. Так між людьми утворюється прірва, яку завдяки покаянню можливо подолати в цьому житті, але ніяк не можна подолати в житті загробному.

Про це нинішня євангельська притча.

«Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.
Був і вбогий один, на ім́я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,
і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали;
пси ж приходили й рани лизали йому…
Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи.
Умер же й багатий, і його поховали.
І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум́ї цім!…
Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе;
тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.
А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,
бо п́ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!
Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!
А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.
Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!» Лк. 16:19-31).

Ця притча підтверджує, що найбільше нас розділяють не політичні проблеми, а немилосердя по відношенню до ближнього і неготовність допомогти йому. Навіть собаки, виявляється, можуть бути милосерднішими, ніж люди.

Притча вказує і причину жорстокосердя – це відмова від виконання Закону Божого. Однак лише ретельне виконання заповідей Божих, як міркує прп. Симеон Новий Богослов, навчає нас бачити свої недоліки. Людина, яка бачить свої гріхи і розуміє, як нелегко з ними боротися, стає милосердним, коли помічає гріхи і немочі ближніх. А головне – у нього виникає бажання допомогти і підтримати таких людей.

Всі, хто відпав від єдності з Церквою Христовою, зробили це не з політичних мотивів. Те, що вони говорять, – неправда. Відпали також не тому, що в Церкві щось не так – будучи тілом Христа, вона Свята (див. 1: 24) – а через жорстокосердя і небажання каятися в особистих гріхах. Їм простіше засуджувати гріхи інших людей.

Є безліч людей, які сьогодні з великою надією і заздрістю дивляться на Захід, Європу і Америку і думають, що якщо ми приймемо їх віру і звичаї, то станемо жити так само багато, як вони. Але це гіркий самообман. Лише завдяки щирому покаянню і молитві можна стати справжньою людиною, здатною правильно влаштувати не тільки свій дім, але і допомогти влаштувати дома інших. Без покаяння всі праці виявляються марними. Ідеалом для нас, православних християн, повинен бути не Захід, а Град Божий, де завжди торжествує Істина, бо там немає поділу на багатих і бідних, дурних і розумних, рабів і вільних.

Якщо всіма помислами душі ми будемо прагнути в цей Небесний Град, то зможемо зберегти Церкву від нових розділень. Амінь!

Архімандрит Маркелл (Павук), духівник Київських Духовних шкіл