У 6-й тиждень по Великодню (вона ще називається Неділя про Сліпого) на Літургії майже повністю читається 9-я глава Євангелія від Іоанна. Вона оповідає про зцілення Господом нашим Ісусом Христом сліпонародженого. 

Це диво можна порівняти з воскресінням Лазаря. Чому? Тому що ці два дива чітко давали зрозуміти людям, що перед ними Господь. Жоден пророк або святий не здійснював такі чудеса до Спасителя. У випадку з праведним Лазарем це був чотириденний труп, що розкладається, в який повернулася душа Лазаря. Божою силою зупинилося тління. І людина воскресла. Що стосується сліпонародженого, то хворий був не просто сліпим. У нього практично не було очей. Як у святої блаженної Матрони Московської. Тобто з медичної точки зору у нього не було ніякого шансу на зцілення. Але Спаситель Божественної своєю владою зцілює, фактично створює цій людині нові очі, яких до цього не було. Звідси і плювок, і бріння з глини. Чому? Тому що це символ акту творіння. Це акт творіння.  Тому ми і згадуємо дане диво у великодні світлі дні.

Адже диво зцілення сліпонародженого – предтеча Воскресіння Христового і особистого Воскресіння – зцілення від хвороби гріха, рабства дияволу і влади смерті кожного з нас. Світло Христове просвіщає всіх. І всіх виводить в превеликий і чудовий світ – світ Божий.

Але є в цій історії і антагоністи – негативні персонажі, що протидіють Христу як протагоністу. Це священики, книжники, фарисеї, князі. Майже дві третини тексту даного євангельського зачала відбувається суд над зціленим сліпонародженим як прообразом майбутнього суду над Самим Христом. І як в останньому випадку, головною метою першого суду було спробувати розтоптати правду, перекрутити істину, знищити її.

В кінці глави Господь робить гіркий висновок: «І промовив Ісус: На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі. І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йому: Чи ж і ми невидющі? Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас» (Ін. 9:39–41).

У цьому весь жах! Люди хочуть бути сліпими. Як в одному фільмі: Людина зашиває собі очі, щоб не бачити істину. Люди намагаються переконати інших бути сліпими, видаючи сліпоту за зрячість. І тим самим намагаються занурити світ у темряву брехні.

Як починається ця сліпота? Який перший крок цього пекельного шляху? Коли людина шукає свого, а не Божого. Виконання своєї волі, а не його. І будь-що-будь пристрасно хоче, щоб ця особиста воля здійснилася. Це, звичайно, шлях до пекла.

А прозріння починається там, де людина відкидає своє і в центр свого життя поставляє Бога, намагається виконати Його святу волю, якою б болючою, страшною, незручною вона не здавалася для неї самої.  І тут починається спасіння і життя. Бог посилає такій людині світло і просвіщає її.

Ієрей Андрій Чиженко