Чи знаємо ми нашого Бога?

Про Бога сьогодні розмірковує все людство: Його ім'я вносять в Конституції і вимовляють в популярних блокбастерах; до Нього звертаються в відчайдушних молитвах і з радісними вигуками подяки люди по всьому світу. Людина, в хоч би що там не вірила, здіймаючи руки до Неба, завжди апелює до Творця всесвіту в своїх проханнях. Але далеко не завжди має правильне уявлення про Бога.

Саме тому після гріхопадіння Творець уклав завіт з людством, а потім відправив на землю Сина Свого, щоб люди не схибили в духовних пошуках, а мали чіткі орієнтири для переходу в щасливу вічність. Вічність - це не просто життя після смерті. Вона може протікати, якщо доречне таке слово для світу, в якому часу немає як категорії, з Богом чи без Нього. Так як Бог є Джерело Життя і щастя, значить, прагнути потрібно саме до єдності з Ним. Але як можна досягти цієї єдності, якщо не розуміти Його природи?

Христос говорив учням, що ні Отця, ні Сина люди насправді не знають, тобто не розуміють суті Їхньої діяльності в світі, вчення і, головне, сутності. При цьому є ті представники людства, яким таємниця Бога частково відкрита. Не до кінця, але цілком достатньо, щоб зрозуміти правильність своїх релігійних пошуків. Благодать Святого Духа, що дарується віруючим в Бога через молитву, Таїнства, іноді одного лише бажання Господа, і є, по суті, налаштуванням на хвилю Божественної вічності.

Але одних тільки почуттів недостатньо, і, як говорили апостоли, не потрібно було б ні книг, ні слів, ні духовної освіти в християнському середовищі, якби всі знання про Бога і віру подавалося тільки Божественним одкровенням. Та й Христос, втілене Слово, говорив, проникаючи промовами в серця людей. Щоб зрозуміти Бога, потрібно вдуматися в те, що Він говорить, і пропустити через себе слова Спасителя.

Коли Господь повідомляє апостолам про таємниці Бога, Він говорить про Себе як про лагідного і смиренного серцем. Вже звідси можна зробити висновок, що Бог абсолютно незлобивий по природі, навпаки, добрий і миролюбний по відношенню до людей, незалежно від того, що вони натворили. Господь закликає до себе всіх тих, хто працює і обтяжених, обіцяючи їм спокій. Святі отці тлумачать дане місце Євангелія як заклик до праведників, які прагнуть до чесноти. Але ризикнемо розширити ці слова, застосувавши їх взагалі до всіх представників людства. Адже Бог відкритий усім. Звичайно, Христос чекає, що до Нього прийдуть люди з усіх народів, охрестившись і вставши на шлях порятунку душ. А втома - це нормальний стан для уражених щоденними проблемами людей. Господь кличе кожного знайти заспокоєння в Ньому.

Христос кличе людей взяти на себе Його ярмо. Звучить трохи моторошно. Але насправді мова йде про заповіді, виконання яких здається непростим і, як будь-яка робота над собою, вимагає зусиль. Але на виході людина, що встає на шлях порятунку, відчуває неперевершену легкість, відтворену і на настрої, і на думках, і на фізичному стані, і на просторі життя. Ті заповіді блаженства, про які говорить Христос, і є те саме легке ярмо.

Але за цими короткими і як завжди глибокодумними словами Спасителя ховається головна Його властивість і суть Божественної природи, відкритої людям - Любов. Він добрий до нас і завжди готовий прийти на допомогу; бажає нам щастя і радості; готовий пробачити нам абсолютно будь-яке зло, нехай ми і робимо його щодня. Щоб зрозуміти Бога, потрібно спробувати відчути силу Його любові, яка довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, все зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить і ніколи не перестає.

Не треба багато слів, щоб зрозуміти нашого Бога. Потрібно усвідомити, що таке любов. І, напевно, це кращий спосіб зрозуміти нашого Бога.

Володимир Басенков