Починаючи з X століття, храм багато разів було перебудовано, зруйновано та зведено заново.

Новий вид багаторазово перебудованого собору на честь святого Тита, апостола з-поміж 70-ти, що проповідував у I столітті християнство на острові Крит, став доступним городянам та гостям критської столиці – Іракліону. Роботи з реставрації храму завершились 27 липня 2022 року, повідомляє romfea.gr.

Будівельні ліси були зняті після того, як фахівці відновили зовнішні кам'яні поверхні кладки будівлі, що сильно зносилися з часом. Кропотлива робота зайняла близько трьох із половиною місяців.

Архієпископ Критський Євгеній, настоятель собору протопресвітер Еммануїл Аскіанакіс, слугуючі священники та представники парафіяльної громади подякували всім причетним до відновлення собору, серед них міністру культури Ліні Мендоні та регіональному губернатору Ставросу Арнаутакісу.

«Молимо нашого Господа разом зі святим апостолом Титом, першим єпископом Криту, дати кожному багато здоров'я і сил, щоб у благословенному місті Іракліоні ми всі могли радіти добрим справам і цій священній пам'ятці нашої віри та культури – собору нашого апостола», – сказано в словах подяки.

Вперше собор апостола Тита звели 961 року. Спочатку було збудовано цегляний варіант храму, який за часів венеціанського панування, став резиденцією католицького архієпископа. Потім цей храм був зруйнований, а на його місці, імовірно, у ХІV—ХV століттях, збудували новий, прикрашений мармуром. Будівлі вдалося пережити землетрус у 1508 році, а ось пожежа в квітні 1544 року стала для нього фатальною. Після неї храм вкотре перебудували у 1557 року.

Турки, що захопили місто, в 1669 році переобладнали будівлю церкви в мечеть, згодом знову зруйновану землетрусом 1856 року. 1925 року, коли османська меншість покинула Кріт, мечеть освятили як православний храм, а мінарет переробили на дзвіницю.

З 1974 по 1988 рік будинок ремонтували та реставрували. У 1966 році з Венеції на Кріт повернулася головна святиня храму − рака з мощами святого апостола Тита, вивезена до Італії незадовго до турецького завоювання. Нині святиня зберігається у соборі ліворуч від входу.