Осінні роздуми.

Прибирання опалого листя можна порівняти з розчищенням душі. Начебто, зібрав все листя, очистив двір, а на наступний день виходиш, як і не прибирав – все знову в листі.  Такий же безперервний процес і очищення нашої душі. Позбудешся від одних гріхів, проявляться інші. І так з кожним днем вичищаєш і вичищаєш душу.

Життя – це подолання себе, своєї волі і як наїзник приборкує норовливого коня, пригнічуючи його, інакше кінь не буде його слухатися і він не зможе їздити на ньому, так і ми повинні приборкати свою волю, свої пристрасті, що роздирають нас, інакше ми не почуємо за ними Слово Боже.

Не слід жити тільки в очікуваннях. Будь-які очікування ведуть до неминучого розчарування і подальшого гніву. Ми малюємо собі майбутнє і уявляємо реакції інших людей в тих обрисах і фарбах, які властиві нашій натурі або миттєвому настрою, але інша людина бачить все по-своєму, а не по-нашому. Невиправдані очікування – початковий щабель до відчаю. Відчай веде до відступу від Бога.

Швидкоплинність нашого життя – милість Божа. Пом’ятування про смерть – рятівна нитка. Що б «учудила» невгамовна грішна людина, якби була безсмертною на землі? Рамки земного життя дають нам крила злетіти над ним, направити свій погляд до неба, доторкнутися до вічності.

Шукати своє в житті потрібно серцем. Розум може обдурити і підвести.