Зараз, у дні Світлого Христового Воскресіння, коли все говорить про перемогу Життя над смертю, хотілося б знову нагадати про дбайливе ставлення одне до одного.

Ні для кого не секрет, що в дні великих тягарів випробуванню піддаються і людські стосунки. У запалі ми часом відчуваємо себе носіями правди і готові словесно знищити будь-кого з нами незгодного, навіть якщо це дуже близька нам людина.

Але людські стосунки такі крихкі, такі вразливі. Їх легко зруйнувати та дуже важко відновити.

Однак що робити, якщо близький справді неправий? Якщо він став жертвою неправдивої інформації, якщо його свідомість перевернута з ніг на голову?

Буває й таке. Потрібно згадати, що це наша близька, рідна людина. Навіть якщо вона сто разів помиляється, навіть якщо каже жахливі речі, ми ж розуміємо, що це лише тимчасове затемнення, що суть цієї людини інша. Так склалося, що не кожен здатний тверезо міркувати або контролювати себе в моменти стресу, залишатися стриманим під час паніки, відрізняти правду від ретельно замаскованої брехні.

Придивимося до себе: чи завжди ми були на висоті в нашому житті? Чи завжди діяли безпомилково та бездоганно? А може, навпаки – приймали брехню за правду, використовували подвійні стандарти в оцінці тих чи інших подій, прикривали слушними приводами власні не найкращі рухи душі? На жаль, будь-якій людині в цьому грішному земному житті, навіть святому, властиво помилятися.

А тепер уявімо, що після наших помилок усі раптом перестали спілкуватися з нами. Страшно навіть уявити таку ситуацію.

Усвідомлення власної слабкості, визнання своїх помилок і недуг добре тим, що дозволяє нам іншими очима поглянути на тих, хто зараз робить помилку. Так, людині властиво помилятися, але людині властиво і виправляти свої помилки.

Головне, не залишитися у хибному почутті власної правоти та непогрішності. І це стосується насправді всіх.

Тому ще раз закликаю бути добрішими, терпимішими і дбайливішими один до одного. Не задирати ближніх, не провокувати розбрат. Якщо назріває конфлікт, який ми не в змозі погасити, краще відійти убік і помолитись про ближнього і нас самих. Адже молитва часто сильніша за всі слова. І навіть там, де, здавалося б, розірвані всі родинні та дружні зв'язки, залишається зв'язок молитовний – зв'язок із Богом. А Господь у Своїм невичерпному милосерді здатний влаштувати все і об'єднати всіх, хто був розділений людськими помилками, гріхами та пристрастями.

Записала Наталя Горошкова