Митр. Антоній (Паканич): Як зустріти кінець світу

У Церкві завжди було багато людей, які чекають кінця світу.

У принципі, багато в чому наша віра і побудована на такому очікуванні: «Чаємо життя майбутнього віку», вимовляємо ми щодня в «Символі віри». Тобто ми чекаємо кінця цього тлінного світу і початок нового – Божественного.

Але при цьому є група людей, які приділяють особливу увагу пошукам ознак майбутнього апокаліпсису. Особливо в наш час, коли здається збувається євангельське пророцтво, що «повстане народ на народ, і царство на царство; і будуть глади, мори та землетруси на місцях» (Мт. 24:7).

Очевидно, у спостереженні за ознаками кінця світу немає нічого поганого. Більше того, це навіть потрібно. Але хотілося б звернути увагу на особливу думку багатьох з тих, хто постійно говорить про апокаліпсис.

Такі люди люблять вишукувати таємні ознаки та містичні знаки. Люблять теорію змов. Готові прийняти на віру будь-яку шалену теорію, аби вона вкладалася в їхні ідеї. І часом здається, що приходу антихриста вони чекають більше, ніж Другого пришестя Господа. При цьому пропускають найголовніше.

Знати ознаки кінця світу, звичайно, добре, але ще важливіше знати, як зустріти цю подію. Згадаймо, що говорить про це Христос.

«Також почуєте про війни та про військові чутки. Дивіться, не лякайтесь, бо все це має бути, але це ще не кінець: бо повстане народ на народ, і царство на царство; і будуть глади, мори та землетруси на місцях; все ж таки це – початок хвороб. Тоді будуть зраджувати вас на муки та вбивати вас; і ви будете ненавиджені всіма народами за ім'я Моє; і тоді спокуситься багато хто, і один одного будуть зраджувати, і зненавидять один одного; і багато лжепророків повстануть, і спокусять багатьох; і, через множення беззаконня, у багатьох охолоне любов; А той, хто витерпить до кінця – врятується» (Мт. 24:6–13).

Якщо вдуматися, найстрашніше, про що говорить Господь, – це втрата любові («у багатьох охолоне любов»). І це не якась поетична фраза. Любов – суть християнства («Тому дізнаються всі, що ви Мої учні, якщо матимете любов між собою» (Ів. 13:35)). Християнська любов – це те, що допоможе нам пережити все що завгодно: і гоніння, і війни, і голод, і епідемії, і стихійні лиха, і прихід антихриста.

Якщо ж у нас зараз немає любові, під час усіх цих тяжких випробувань ми не врятуємось. Бо як сказав Христос? «А хто витерпить до кінця –  врятується». Але хто зможе витерпить? «Господь же нехай вправить ваші серця в любов Божу і в терпіння Христове», – каже апостол (2 Фес. 3:5). «Любов довготерпить» (1 Кор. 13:4), – повчає він. Тобто без терпіння немає любові, а без любові немає терпіння.

І якщо ми зараз грішимо: блудимо, заздримо, брешемо, злословимо, ненавидимо, це означає, що любові до Господа і любові до ближнього в нас немає. І хоч би як ми шукали ознаки приходу антихриста, нас це ніяк не захистить.

Записала Наталя Горошкова

Опубликовано: вт, 25/10/2022 - 21:34

Статистика

Всего просмотров 7,488

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle